караїм АРОН ЛЕВІ. АХИР ЗЕМАН (ОСТАННІ ЧАСИ)
ПЕРЕДМОВА ПЕРЕКЛАДАЧА (Віктор ЛЕВІ)
.
"Ах`ир Зем`ан" ("Останні часи") -- п'єса мого діда. Якщо
хтось зауважить, що в назві п'єси однину перекладено множиною,
то пошлюся на "Люборацьких", де цей біблійний вислів
перекладено саме так.
Безперечний в АЗ перегук фабули з "На Кожум'яках" Нечуя-Левицького
й "За двома зайцями" Старицького. Тільки в Гостро-Голохвостого
"зайці" різні -- одна з сестер багата, друга йому подобається,--
а в АЗ однакові.
В АЗ персонажі також розмовляють і караїмською й російською.
Щоб зберегти цей ефект, я лише караїмську частину перекладав
українською. Російську частину, запозичені з російської мови
слова, що їх караїми вимовляли неправильно, а також залишені
"для колориту" караїмські слова взято у фігурні дужки. У квадратні
дужки взято мої додатки до тексту, необхідні для розуміння
сучасними й іншомовними читачами речей, для тодішніх караїмів
самозрозумілих. Також деякі авторові усні роз'яснення, що їх
переповідали глядачі й учасники -- авторові сучасники. А ще
з друкованого видання явно в кількох місцях випав рядок -- це
видно з провалів змісту й з відсутности рими. Довелося
дописувати -- це теж у квадратних дужках.
Усі прізвища й деякі імена персонажів щось
означають. Після списку дійових осіб наводжу переклади,
а щодо згадуваних у розмовах інших караїмів моя схема така:
ім'я караїмське, значуще прізвище прямо в тексті дано в
українському перекладі.
І наостанку. Якщо комусь початок здасться нудним, можна
розпочати з другої дії. Ото точно не пошкодуєте.
.
.
АРОН ЮСЕФ-ули ЛЕВІ
.
ОСТАННІ ЧАСИ
.
"І сім жінок разом схоплять мужа одного, говорячи: "Ми будемо
їсти свій хліб і зодягатимем одіж свою - тільки йменням
твоїм хай нас кличуть".
(Ісая. 4.1)
.
Театральна пустобалачка
.
.
ДІЙОВІ ОСОБИ.
.
ЧЕРЧ`ИК СЕРЕП`Е - стара пригорблена жінка 70 років.
.ЗИРЗ`ОП ОВАД'ЯК`А,
ЗАМПАР`А ЗЕВАД'ЯК`А -- зяті Серепе Черчик, маєтні особи 50-52 років.
Між собою швагри - по-караїмськи "баджанак".
.
БІЧ`Е ЗИРЗОПОВА,
КЕРЕЧ`Е ЗАМПАРОВА - рідні сестри 40-43 років, дочки Серепе Черчик.
.
СЕД`ЕТ (САШЕНЬКА) - дочка Зирзопа,
ДЕВЛ`ЕТ (ДАШЕНЬКА) - дочка Зампари
- 18-20-річні дівчата на відданні.
.
.
ХОРОСЧ`ИК ХЕНЕКТТ`А, 55 років,
ТОРГАЙЧ`ИК АКПІКЕТТ`А, 40 років - професійні свахи.
.
ТИПС`ИЗ ШОМАЛ`АК МАРКОВИЧ - кавалер 30 років (жених).
.
Татари-скрипалі, 5-6 чоловік.
БАБАК`АЙ - скрипаль, син Хенекетти.
.
[(Значення прізвищ і деяких імен: Черчик - Чахлик (натяк на
похилий вік); Зирзоп - Баляндрасник; Зампара -
Зальотник; Типсиз - Бездонний, Типсиз Шомалак -
Бездонний Базіка; Хоросчик - Півник, Торгайчик - Горобчик
(перша ставна й задерикувата, друга маленька й пролазлива);
Біче - цариця, Керече - щось близьке за значенням до "глини" (натяк на взаємини кожної з їхніми чоловіками).
Закінчення чоловічих імен -ка (стягнене "ака" - дядько або
старший брат) і жіночих -тта (стягнене "тота" -- тьотя) --
додавалося до імені як ознака пошанування.
Щодо інших караїмів, лише згадуваних у діалогах і монологах:
імена збережено з оригіналу, а прізвища одразу в
перекладі
.
В оригіналі персонажі розмовляють караїмською й російською. Караїмську частину перекладено українською, російську так і залишено. Російську частину взято у фігурні дужки. Також у фігурних дужках залишені "для колориту" поодинокі караїмські слова й слова, написані навмисно тут неправильно, бо так вимовляли караїми.
А ще прошу можливих редакторів не виправляти апостроф після Д в двох іменах на м'який знак. В оригіналі (писаному російськими літерами) стоїть знак твердий].
.
.
Події відбуваються в одному з кримських містечок у другій
половині 1890-х.
Перша дія - в домі Зирзопа.
Друга дія - в домі Зампари.
.
[Крим ще дише нещодавньою Кримською війною, поразку в якій Росії,
відтак тимчасову окупацію Криму Туреччиною караїми сприйняли
як лихо (почасти через свою гіпертрофовану лояльність царській
владі, почасти через свою відмінність у вірі від решти
тюркських народів)].
.
.
ПЕРША ДІЯ
.
Жила кімната; навпроти сцени два вікна; перед вікном канапа;
на канапі, погойдуючись, сидить Серепе; перед канапою
простелений килим [мовою оригіналу "кіл`ім"!]; на килимі
Девлет із Седет грають в ашики [караїмська версія "гри в бабки",
дещо складніша]; праворуч шафа, кілька стільців; ліворуч {стол},
стілець, ослінчик; одне слово, незмінна кримська хатня обстановка.
.
.
Ява 1.
.
ДЕВЛЕТ.
Саш`а, я вже двічі поставила браму,
а зараз [(наміряється знов кинути ашики)] {уже} буде третя підряд [(кидає)].
.
СЕДЕТ [(трохи нахилившися, роздивляється, як лягли ашики)].
Ага, {постой}, незлецько й сад,
{ІҐРОК} із тебе вправний...
[Девлет знов кидає].
.
СЕДЕТ (радісно скрикує).
Ашик ашика торкнувся боком!
.
ДЕВЛЕТ.
О, це тебе зраджує око!
.
СЕДЕТ.
{НЄ ВЄРІШЬ?} дивись, сама дивись,
{НЄ СПОРЬ, ДОВОЛЬНО}, вгомонись...
.
ДЕВЛЕТ.
Ну, грай тепер ти, а то, я бачу,
{ВСЄГДА} від мене {ошибка} чекаєш,
а тобі все завіграшки, тільки удача [(Седет кидає)]
Ага, {СТОЙ, ПОДЄЛОМ, ВОТ} і ти маєш...
Вже помилка в тебе: погано кинула,
{НЄ ТАК} цього кинула ашика,
жених у тебе ліг на перину [(Седет знов кидає, Девлет регоче)]
,
ДЕВЛЕТ,
.Ха, ха, ха, ти поставила віслюка!
.
СЕДЕТ.
{ВОТ, КСТАТІ}, під цей {РАЗҐОВОР},
про віслюка, вже в прямому значенні.
Згадала сон я, що цієї ночі бачила.
{БУДТО БИ} повз наш {ДВОР}
великий рудий віслюк ступає,
а я, {НЄ ДУМАЯ}, нащо, не знаю,
побігла {СРАЗУ} за ним щодуху
й безстрашно вхопила його за вухо.
Аж тут, дивлюся, ти підходиш,
побачивши це, нестримно регочеш.
{МЄЖ ТЄМ}, за хвіст ухопилася ти,
і ну також до себе тягти.
За вухо я, за хвіст ти,
я в свій бік, ти в свій бік,
і так оце час деякий збіг.
{МЄЖ ТЄМ}, віслюк, сама посуди,
і крутиться, і кричить,
і вертиться, й верещить...
Почувши це, {СРАЗУ}, хтозна-звідкіль
усі наші збіглися родствєннік`і:
моя, твоя мати, мій батько, твій,
а ще разом з ними свахи дві:
Хоросчик Хенекетта
й Торгайчик Акпікетта.
тоді віслюка я за голову смикнула {с сілой},
аж його вухо в моїй жмені лишилось,
а ти {ДЄРЖИШ БУДТО} відірваного хвоста.
Віслюк {УМЧАЛСЯ ВОН},
і з тим скінчився сон.
А я, стрепенувшися, прокидаюся,
і дуже баченим {ВО СНЄ} втішаюся.
.
ДЕВЛЕТ.
{УДІВІТЄЛЬНО}, що значити може лишень
отаке, що ні в кут, ні в двері руш?
{ЯХШИ} {СУДЬБА, СЧАСТЛІВИЙ} день?
{КТО ЄГО ЗНАЄТ?.. ЧУШЬ!}
Ходімо, в {БАБУШКІ} спитаємо,
як сон цей розуміти маємо?
.
(покинувши ашики, прямують до Серепе)
.
ДЕВЛЕТ і СЕДЕТ(разом)
Бабусю. ви спите?
.
СЕРЕПЕ.
Ні, дітки, ні...
Набридло спати вже мені...
.
СЕДЕТ.
Ви, {КАЖЕТСЯ}, добре тлумачите сни?
Чи правда те?
.
СЕРЕПЕ (пожвавлюючися).
Авжеж, в старі часи, ще дівувала твоя мати,
усяк ішов до мене в дім про сон свій розпитати.
Послухавши усе докладно,
я сон пояснювала ладно.
Кажи ж, кажи, що то за сон, дитино?
Що бачила ти? звіра? чи пташину?
.
СЕДЕТ.
{ЙОК}, {БАБУШКА} рудий віслюк
[(промовляє це скоромовкою, "без жодної коми" - то Серепе вчулося,
що то її названо рудим віслюком)].
.
СЕРЕПЕ.
О, що то за слова?! Зовсім відбилася від рук!..
Поштивості не маєш геть, пошани...
О час новий, безсоромний, розшарпаний!..
От за старих часів читати хоч не вміли,
а про {ҐІМНАЗІЯ} - й помислити не сміли,
але, як слід вестися, знали,
бо над усе поштивість цінували.
.
СЕДЕТ [(ошелешено обертаючись до Девлет).
Що сталося? Ти, може, поясниш?]
.
ДЕВЛЕТ. {АХ, ДУШЕЧКА, ОСТАВЬ}, облиш...
{ОПЯТЬ СТАРОЗАВЄТНА ПЄСНЯ,
КОТОРАЯ ДАВНИМ-ДАВНО ІЗВЄСТНА}.
.
ДЕВЛЕТ. {ВЄДЬ Я ПЛОХОГО НЄ СКАЗАЛА, ДАША}...
.
СЕРЕПЕ. О, що за імена то? ДАша, САша...
Усе в нові часи з ніг на голову ставши...
За старих часів геть таких імен не бувало.
За старих часів зі Святого Письма імена лише брали.
Як-от: Арз`у, Сар`а, Сед`Ет,
Султан, Мурат, Девл`ет,
Біян`а, Бі`Їм, Ханек`е,
Сим`ит, Бік`еч, Ахпік`е,
Гюл`юш, Хан`иш, Тьотек`е,
Тьот`еш, Бьод`еш, Мільк`е,
Айтол`у, Гечк`ей, хай не чують злі духи - Біч`е,
Тот`ай, Бікен`еш, Раг`ел, Кереч`е.
А тепер імена Святого Письма зневажено,
іменами руськими нас, як пошестю, вражено.
Тільки всякі там Даші, Саші.
Із зречення святих імен почавши,
зречуться потім і святої віри,
всі звичаї старі відкинуть добрі, щирі.
Чи останні часи?.. Кінець світу чи й справді надходить?..
То ще й це моя бідна голівонька побачити мусить, виходить?
.
ДЕВЛЕТ.
{ДОВОЛЬНО, БАБУШКА, УЖЕ} годі, буде.
Ви Седет ніяк не спробуєте {ПОНІМАТЬ},
ані слова їй {
НЄ ПОЗВОЛІТЄ} сказать.
Як почуєте, лице ваше сміхом сповниться замість огуди.
Седет бачила {СМЄШНОЙ} сон у цю ніч,
відбувалася в ньому дуже кумедна річ;
Седет віслюка у сні бачила,
то й питає оце вас, що б то значило?
.
СЕРЕПЕ.
Ах, дитинко, втішила ти мене,
хай тебе Божа ласка не обмине...
За старих часів казали: яка дівчина побачить у сні віслюка -
з женихом добрим зустріч на неї невдовзі чека.
А найгірше майбуття провістить,
якщо насниться ведмідь.
.
СЕДЕТ (із досадою).
Про жениха балачка ваша кожна,
нібито {НА СВЄТЄ} прожити без того не можна!..
.
ДЕВЛЕТ.
{ДОВОЛЬНО, САША, НА БУЛЬВАР
ІДЬОМ ГУЛЯТЬ}, нехай йому:
у мене {ВЄДЬ СОННІК} {БАР};
там, {ВЄРНО}, розшукаємо,
осла побачити - {ЧТО ЗНАЧІТ?
СМОТРІ, І БАБУШКА УЖ ПЛАЧЄТ...
ОСТАВІМ МИ ПРОТІВНИЙ СОН}.
.
СЕДЕТ (дивлячись у вікно).
Дивись,{ПРОШОЛ КАКОЙ-ТО ГОСПОДІН.
ЯВА 2
.
Зирзоп Овад'яка входить, наспівуючи: на ньому літній парусиновий
костюм, на голові караїмська папаха; наспівуючи, знімає верхнє,
залишаючися в жилеті.
.
ОВАД'ЯКА
(знадвору, до його появи, чути, як співає, зайшовши, поволі стишує спів)
Біда батьків - оті дівчата,
бодай їх брали б у {салдати}...
Зроби так, Боже, Боже дай,
димпилдай.
(прямо зі співу починає гукати до жінки).
Біч`е, Біче, душе моя, Біче!
(тихіше) Уф, я голодний, аж серцю зле...
Чи погукати гучніше ще?..
(щосили)
Біче, йди швидше, чоловік зве!
{Ей}, жінко, чоловік твій кличе!
.
ЯВА 3
Біче входить з кухні, фартух у борошні, в руках качалка.
.
БІЧЕ (грізним голосом).
Що (с)кажете, мій пустомовний чоловіче?!
.
ОВАД'ЯКА (одразу збавляє тон, запобігливо)
Бічечко, чічечко [в оригіналі "чічЕк", що словник перекладає "квітка"; отже
слово "чічка" - тюркського походження], скарб без ціни,
{пєрв`Ой}, я голодний такий, збагни...
.
БІЧЕ.
Вже ж знаю: кричали, як негодований віслюк реве.
.
ОВАД'ЯКА.
{Второй, мамочк`а}, іду я з {кагв`е}:
там побачив я гостя одного,
хто такий, поцікавився в нього,
а навіщо цікавивсь, казати дарма,
певно, це ти тямиш сама.
.
БІЧЕ.
Щось не втямлю, який сенс у тім.
Хто то був? татарин? караїм?
.
ОВАД'ЯКА.
Вже ж не {франсус} і не {інгліз}.
Ті поки що до Криму не вертають
й до Гладуна в кагве (шинок?) навряд чи завітають.
Хіба не ясно? Ти ж з обідом не барись!
.
БІЧЕ.
Хай висліпить мене, не буду слову вашому слухняна!
Допоки не розповісте, на стіл збирать не стану!
.
ОВАД'ЯКА.
Ну добре, слухай,
слухай, балакухо.
{Пєрв`ой}... Зевад'яка продав коня,
{второй}... мене на базарі перейняв,
{трет`ій}... "Овад'я",- мені сказав,-
"гайда до Гладуна",- запропонував;
а там, крім нас, я ще п'ятьох нарахував:
Пугар Мош`у, Барило Елчаф`ан,
{Носос} Юс`еф - сусіда наш через паркан,-
[Запозичене слово "насос" караїми вимовляли саме так, із
двома "о". За законами караїмської фонетики, ненаголошений
голосний уподібнюється наступному наголошеному]
а ще був Пашак`а Вода-не-Пий,
також Елішак`А Нетверез`ій.
Всередину зайшов я, сів,
пив, закусив, а після того встав.
.
БІЧЕ.
Уф, я у розпачі!.. А гість хто був і що робив?
Звідкіль, з якого міста завітав?
.
ОВАД'ЯКА.
{Пєрв`ой}... рудий молодик,
{второй}... і кучері, й брови руді,
{трет`ій}... на зріст куцак, а вшир - кругляк,
крутій, мудрак, але, либонь, голяк.
Тож, слухай, зветься, наче, Шомал`ак,
а прізвище - Артс`из [насичений], ні, навпаки, Типс`из...
А нащо він тут - піди розберись!
(останнє речення мовить із хитрим виглядом, бо чудово розуміє, "нащо він тут", та вдає нетямущого)].
.
БІЧЕ.
Навіщо приїхав? Дівчину шукати!
Когось напевне посвата.
.
ОВАД'ЯКА.
Еге, прокормитися вдома [?] не стало вже способу,
то поїхав шукати посагу.
.
БІЧЕ.
То не баріться, коли так,
бо ж і у вас дочк`а є.
.
ОВАД'ЯКА.
Вже, моя люба, про цей факт
я двадцять років знаю.
.
БІЧЕ (струсонувши чоловіка).
Цілком можливо, але мерщій біжіть,
й до нас обов'язково звіть...
.
ОВАД'ЯКА (стрепенувшися).
Кого? кого? прибулого молодика?
гостей? священика? дяка?
.
БІЧЕ.
Ні, ні, не метушіться, а збагніть:
до Хоросчик Хенекетти швиденько йдіть.
Вона ж бо сваха, знає свою справу,
усе, як слід, аж до заручення доправить.
.
ОВАД'ЯКА.
Так воно так, а їсти коли ж будемо?
За справами про страви позабудемо...
.
БІЧЕ (штовхаючи чоловіка).
Чортяку (болячку) з'їж, невситима посудино!
Біжи мерщій, веди сюди Хенекетту мені!
.
(Овад'яка, не надівши верхнього вбрання, вибігає).
.
БІЧЕ. Оці мені чоловіки, народ забудькуватий -
покинувши вбрання, побіг із хати!
Швиденько його треба завертати! (стукає зсередини у вікно).
.
ОВАД'ЯКА (знадвору).
Що ще там в тебе?
.
БІЧЕ.
О лиха болячко!
Спиніться [чекайте?], це ж до вас моя балачка.
.
ОВАД'Я.
Я б швидше йшов, якби не говорила!
.
БІЧЕ (вибухає).
Вертайтеся, ви ж дещо не наділи.
Я тільки починаю говорити,
а ви одразу, мов несамовитий...
.
ОВАД'Я (оглянувши себе, присоромлено вертається).
Коли так, моя Бічечко (Біче допомагає йому вбратися),
то пробач, моя чічечко...
(Виходить, співаючи). Біда батьків, оті дівчата...
.
Ява 4.
Біче (сама).
.
БІЧЕ. І що за один той прибулий?
Що робить він, з чого годується?
Ой, лишенько, в печі забула
обід, що на сьогодні готується
(вибігає прожогом).
.
Ява 5.
Торгайчик Акпікетта входить [і знесилено спирається на одвірок].
.
АКПІКЕТТА.
{Уф}, змокла, спарилась... Пост`ою...
Коли ще був такий спекотний {май}?!
Ой, пробі, ледве доповзла з бідою.
А де господарі? нікого щось нема...
Ні Серепе моєї, ні Седет,
де Бічетта моя, де мій Овад'яка?
Гей, поясніть, у чому тут секрет?
Чи сталася біда яка?
Здається так мені... але причину
ще й іншу пошукати я повинна.
Та обережненько, як горобець: стриб-стриб -
і все пронюхав, і в біду не влип.
.
(Біче входить, перевбравшися).
Ява 6.
Акпікетта й Біче.
.
АКПІКЕТТА.
Бічетта, любенька, як ся маєте, що поробляєте?
.
БІЧЕ.
Що маємо робити? Сидимо,
самі лягали, самі й встаємо.
А ви як? чи сватанн`я якісь маєте?
.
АКПІКЕТТА.
Св`атання, хоч убийте, мені взяти звідкіль?
Жениха на обрії жодного, повний штиль!
Женихів хороших великий брак,
йдуть мої справи, Бог знає, як.
Хай очі луснуть мої, геть погано,
прийшли, здається, часи останні...
.
БІЧЕ.
Чому не сідаєте? гірше від того не стане...
.
АКПІКЕТТА.
І не просіть [Не наполягайте], ніяк не можу сідати,
не повинна сідати, хай мене висліпить, не просто змушую себе прохати.
Не силуйте, сідати ніяк не з руки.
Знаєте, всі чоловіки
нетерплячі такі, зачекати, обрати кращу не в змозі.
Ми ж, бідолашні жінки, як горох при дорозі.
.
БІЧЕ [(скрушно, безнадійливо погоджується)].
{Ех}, горох - хто пройде, вхопить жменьку.
[(Передражнюючи Акпікетту)].
Хай вас висліпить, прошу сідати.
.
АКПІКЕТТА (сідаючи).
А де зараз ваша старенька?
.
БІЧЕ.
У спальні, знов хоче сон за хвостика впіймати.
.
АКПІКЕТТА.
Слово честі, скучивши, прийшла до вас;
коли ви забуваєте нас,
коли ви не приходите, я прийду;
у цім світі одну лише вас люблю...
.
БІЧЕ.
Що там у місті, що {бар}, що {йок}?
У вас завжди багато {новость}, чуток.
.
АКПІКЕТТА.
{Новость} дружать зі мною:
те тут почую, се - там.
Та знаю таку річ, що слово любові
від вас хіба, Бічетта.
Тот`ай, дружина
Ен`і Розпертого-Жиром,
дочечку народила...
(Далі схиляється до вуха Біче, тихенько; Біче аж щоку собі щипає від подиву).
Ще одна сваха наша,
Гечкейт`а Смачна-Барашка,
аж два сватання на однім тижні зробила:
позавчора дочку Пашак`и Мошак`и Сар`у -
за онука Сим`ити Казан-Сердитий Даніела;
позавчора ж дочку По-Вінця-Налитого Елішак`и Афедр`у
за сина Ер`она Ненадійного, Іман`ела.
Хай живуть дуже добре й красиво разом!
Дайбо скоро і вашій Седет,
а тоді Керечетт`овій Девлет...
А, до речі, де ваша {мармазель} зараз?
.
БІЧЕ.
Удома закінчивши всі діла,
з Девлет прогулюватися пішла.
.
АКПІКЕТТА.
Це добре, та, гуляючи, свого дому тримайся душею,
так само й гроші хай тримаються твоєї кишені.
.
БІЧЕ.
О молодість, безжурний час, безжурний світ!
.
АКПІКЕТТА.
{Гуляйт} побільше - от від мене їй {совіт}.
Бо час тебе несе, і не втечеш нікуди.
Що в пору не з'їси, того вже більш не буде.
А тепер, Бічетта, душечко моя,
облаштуймо долю вашої дитини.
.
БІЧЕ.
О любесенька Акпікетта, яким же (то) чином?
.
АКПІКЕТТА. Присягаюся, нічого ще не знаю `я.
Ще нічого нема в мене, тільки думкою довкола кружляю.
Не сприйміть дуже (надто?) боляче, бо лише припускаю.
Вже тепер побалакати хочу з вами,
не дорікніть мені цими словами...
За Сашенькою посагу даєте скільки?
Маю знати, бо якби то Бог призвів,
що женихи траплятимуться зрідка,
то диви, й у нашу сітку вскочить звір...
.
БІЧЕ (сміючись).
Кажуть так: звіра треба впіймати,
а вже потім здобич хвалити.
.
АКПІКЕТТА.
Але ж кажуть і так: щоб до столу сідати,
треба їжу спочатку зварити.
Бічетта, моя люба, жених є в наявності,
щодо грошей, щодо монети треба ясності.
Мушу завчасу знати про пр`идане -
от чим спричинено мої відвідини.
.
БІЧЕ.
Овад'яки зараз немає,
а без нього не скажу наше сл`ово я.
.
АКПІКЕТТА (ніби й не чувши останніх слів, веде своєї).
Звісно, як молодика гаразд не розпитаю,
не візьму я гріха на свою голову.
АКПІКЕТТА.
Ні, зовсім ні, хай моє око лусне одразу!
Стежити, видивлятися - хай стріла мене вразить!
Сама я прийшла, зовсім без ніякого діла,
щ`о тут діється, поміж вас дізнатись хотіла.
Щоб моїм очам обом повипадати!
Щоб мене скинув Бог з даху моєї ж хати!
Я минулої п'ятниці йшла до лазні, як завше,
що вона на ремонті, зовсім не знавши,
і, побачивши це, що всі плани зламало,
йшла кудись навмання, що робити, гадала.
А дорогою Бічетту мою любу зустріла.
Побачивши мене, вона дуже зраділа.
Там ще одна лазня недавно з'явилася,
разом із нею ми в ній помилися.
Помившися, вдяглися, вийшли,
зустріччю були дуже втішені.
Відтак моя Бічетта змусила мене покл`Ястись,
що до них я виберуся якось.
Сказала: "Хай осліпнути вам, як не прийдете".
Оце тут-таки в неї спитайте, якщо не вірите.
От чому я тут, разом з вами...
Мене лаєте завжди всякими словами,
що перед вас я скрізь встигаю,
що ваш кусень хліба собі хапаю...
.
ХЕНЕКЕТТА.
Ну годі, годі, зайве не балакай,
роздзявкалася, як собака...
То забирайся ти вже звідси, живо!
Я ж добре знаю, кароока квітонько,
що кожному ти жениху назвешся тітонька...
Не маєш сорому, як ті безрогі з хліву!
.
АКПІКЕТТА.
Та звісно ж (вже ж), сама знаю,
що рогів не маю...
Лишайтеся здорові, вже йду, в цю ж мить (зникаю в цю ж мить).
(сміючись) Гадаю, моя Хенекетта тут справу скінчить.
.
ХЕНЕКЕТТА.
{Гайда}, не смерди, дубове чоло, гидко слухати!
Пико безсоромна, неотесана, зелена... зелена муха ти!
.
ЯВА 8.
Хенекетта, Біче і Овад'яка, який, нишпорячи в буфеті, щось
весь час жує [ковтає] й запиває)
.
ХЕНЕКЕТТА.
Тепер, Біче, так зробим: я піду,
молодика хутенько приведу,
йому сказавши, який посаг вам під силу,
і тим закінчимо це діло.
.
БІЧЕ.
Дві тисячі п'ятсот дамо - і все.
Межа це для нашого статку.
.
ХЕНЕКЕТТА.
Але знай, Біче: ця річ - не пусте;
та, хоч як буде важко, зроблю я все чисто й гладко...
Тільки хай про цю справу не знає ніхто.
Чужі вуха - справі на шкоду.
Бо буває, коли хтось дізнається, т`о
як крізь браму відкриту, жених уходить.
.
ОВАД'Я (з ротом, повним їжі).
Звичайно, справді, Хенекетта...
Прочини тільки браму - жених бігцем виліта...
Залиша(ю)ться жінки незаміжні, в яких ноги пов'язані,
що їм відходити далеко від дому заказано.
Ви й не кажіть, Хенекетта...
Бо так говорить книга та,
що від Провидця прийшла до нас.
Цього тижня в кенасі читали якраз,
щоб напоумити наших дівчат
що їхні примхи вже в печінках сидять.
Ісая-пророк тим пророцтвом, мовляв,
якраз-от жінок про їхню долю наставляв:
от надійдуть часи останні,
такі тяжкі, такі погані;
жінки заповнять край ущерть,
чоловіків покосить смерть,
самців нестача буде така,
що сім жінок одного мужика
ця в тієї вириватимуть
і такі слова йому казатимуть:
{пєрв`ой}... непотрібна нам їжа твоя й вода,
{второй}... ані дім твій, ані дані тобою шати,
{треті`й}... ані гроші твої, ані шана...
Будь ласка, інше нам дай...
Вже за те тобі вдячні будемо,
як ім'я й звання своє нам даси"...
Тож казав пророк: "Знайте, люди,
скоро прийдуть останні часи..."
.
БІЧЕ.
Пробі, обридло! Повело вас куди!
Занадто розходилися, випийте води!
Бачу, в священики записалися,
їхнього пустослів'я набралися!
(переходить на крик, навіть лемент).
Йдіть по Седет мерщій, нехай якшвидше
від Керече вона вертається додому.
Але ж тихенько там її покличте,
щоб таємницю не дізнатися нікому...
.
ОВАД'Я ({увесь цей час продовжує похопливо їсти}; стрепенувшися).
{Пєрв`ой}...вже йду, будь-ласка, Біче, збираюся,
{второй}...але серце моє захлинається.
.
БІЧЕ (кричить ще дужче, аж верещить).
[Жерти треба менш], не барися, пелько бездонна!
Зовсім виду нема встиду, вайло безсоромне.
.
(Овад'яка вибігає).
.
ЯВА 9
(Біче й Хенекетта).
.
БІЧЕ.
То ви будьте ласкаві, Хенекетта,
не гаючись, цієї ж години йдіть,
молодика, узявши, притягніть.
По цьому й справонька скінчиться та.
.
ХЕНЕКЕТТА.
Звичайно [будь певна? авжеж?], для твоєї дитини блага
Хенекетта твоя всі сили віддати ладна.
(іде)
.
ЯВА 10.
(Біче одна).
.
БІЧЕ (склавши руки, як складають, коли моляться Богові).
О Господи Боже, якби то наш задум удався,
якби той прибулець моїй Саш`еньці дістався,
то сьогодні б велику учту побачив у н`ас ти.
Більш нічого не хочу, лиш того б молодика запопасти
(виходить).
.
ЯВА 11
(Овад'яка входить із Седет)
(Овад'я, як звичайно, співає: "Біда батьків...")
ОВАД'ЯКА.
Чому, доню, не радієш?
Чи сама цьому не виріш?
.
СЕДЕТ.
{Йок}, {папаша, нєт,
я очень рада,
но} нэ знаю, {что одєть}
мені {сєводня надо...}
(виходять до внутрішньої кімнати).
.
ЯВА 12.
(Овад'яка сам).
.
ОВАД'ЯКА.
Коли в дівчат є десять {плать},
завжди не знають, що вдягать.
Як геть з плечей свою дитину сплавлю,
то, обіцяю, {магарич} поставлю
усім друзям-приятелям нашим;
піде хай тільки з дому С`аша:
{пєрв`ой}... дві найбільші бочки візьму
горілки й вина -- хай п'ють, скільки треба;
{второй}... скрипалів шістнадцять найму,
і бубон хай грає, аж репне...
(танцюючи, співає).
Багатів, багатітиму, друга прошу їсти-пити, {ах}...
Усім друзям, що мене люблять, тисячу літ жити, {ах}
(недоспівавши пісню, бачить з вікна прихід свахи, а з нею жениха).
.
ОВАД'ЯКА (кричить).
Мамо, Біче, Седет,
швиденько прибирайте хату!
.
ЯВА 13.
(Серепе з Біче входять)
.
БІЧЕ.
Та не кричіть, жених вже йде...
Ви криком можете його злякати...
.
ЯВА 13а.
(входять Шомалак і Хенекетта)
.
ХЕНЕКЕТТА.
Ось подивися, Шомалаку, на свого тестя,
володаря цього великого дому й обійстя
(Шомалак потискає Овад'ї руку).
Старша теща твоя, відданиці бабця, до руки її прикладися
(Шомалак цілує руку в Серепе).
А оце твоя теща -- добре до неї придивися
(Шомалак потискає руку Біче).
[Бо ж говорять]: подивившись на край, тканину бери,
подивившись на матір, дівч`ину бери.
.
ШОМАЛАК.
А де ж дівчина? Я не бачу.
Не розумію, що то значить
(стоїть у дверях і крутить на руці {соломєнну шляпу}).
.
ХЕНЕКЕТТА.
Зараз, швидко
приведу, виросте тут наша квітка.
Такі красуні зустрічаються рідко
(заходить до внутрішньої кімнати).
.
ЯВА 14
(Біче, Серепе, Овад'яка, Шомалак).
.
БІЧЕ (Шомалакові).
Чому в дверях ви зупинилися?
.
СЕРЕПЕ.
Не соромтеся, сідайте отам.
.
ОВАД'ЯКА.
Де, цікаво, ви {шлапу} куп`или цю?
Мабуть, у Каховці, чи не так?
.
ШОМАЛАК.
Та ні, {как можно}, в {Адесі}.
.
ОВАД'ЯКА.
В усіх відношеннях {шлапа} добра, {от про що йдеться}.
{Пєрв`ой}...дайте в руках потримать,
{второй}...добре сплетена {солом`а},
{трет`ій}...і {лєнта} не перекручена, п'яного ґанджу нема
(Біче чоловіка смикає за одяг),
{четвьортий}...та не сварися ти, жінко, дарма...
{Ег}, почім узяли ви {шлапу} свою?
Рубель тридцять ціну даю.
(Серепе з Біче виходять до внутрішніх кімнат)
.
ЯВА 15
(Шомалак і Овад'яка).
.
ШОМАЛАК.
{Как можно}, дванадцять карбованців віддав,
у самого Пташнікова придбав.
.
ОВАД'Я.
Ну то добре, яким ділом займаєтесь, ремеслом?
Звісно, тільки шукаєте, чим зайнятися,
марно тиняєтеся базарним багном,
заробітки хіба що насняться?
.
ШОМАЛАК.
{Как можно}, на {комміссія} беру я товар.
Як не вірите, Хенекетта підтвердить вам.
.
ОВАД'ЯКА.
Усі пішли, піду за ними й я,
бо не завадить допомога їм моя
(виходить).
.
ЯВА 16
(Шомалак сам).
.
ШОМАЛАК.
Ага, {прішла уже пора
і нам женіться...}
{Шимді давай бізґэ пар`а}
[(перекладає для глядачів)
тепер і нам давай грошики, пар`а
(на останньому слові робить відомий жест двома пальцями, що
означає гроші)],
{прішла і наша косовіца}...
(поглядає в дзеркало)
{Как можно}?.. Такому, як я, молодц`ю
дві тищі п'ятсот лиш давати...
У банку процентів на хліб і на воду дадуть і на всю суму цю...
А ще ж треба хату і {мєбєл} до хати...
{Как можно}?.. Борги мені треба сплатити;
чоботи, [весь] {костюм} поновити:
{чёрны п`ара, лєтні палто,
пінджак, кьонч`ек [(перекладає: штани -- і показує на штани)], а то},
що на мені, вже таке тонке,
порветься скоро, бо нетривке.
До того ж, і це все на виплат узято.
Лише за вбрання треба триста віддати...
{Как можно}?.. Дуже мале прид`ане.
От мій товариш недавно
три тисячі триста отримати зміг;
а вже ж не такий був {завидний} жених:
сіллю торгує,
копійку рахує,
сестер двох годує --
в нього дружина не порозкошує.
А мені й небагато доволі бува --
безжурна самотня моя голова...
Зі старим своїм батьком якось раду я дам:
він хоч літній, але прогодується сам.
Він зціляє, на віск виливає, ворожить --
робить справу громадську, громадська особа... {Как можно}?..
Тож {джамат} догодує його, а не схоче лишень --
язиком своїм всіх їх він згубить упень...
Я для кожних батьків є выг`одный жених,
перш ніж глянуть на доню, глянь в кишеню до них.
{Как можно}?.. Більшого слід пошукати.
{Мєж тєм}, прийшовши вже до дівчини до хати,
"{любімая}" -- сказати їй, -- "візьму". І ошукати...
.
{Но} завтра точно треба завітати,
куди поведе сваха та мал`а,
яка сьогодні в моїм {номєрє} була,
{ведь, кстаті,} й родичка мені, як довелося взнати.
Сиджу в готелі в {номєрє}, десь у годині першій.
(входять Хенекетта, Овад'яка, Серепе, Біче і Седет).
.
ХЕНЕКЕТТА.
Оце, Шомалаку, й {мадмазель} наша,
наша шира, цнотлива, бездоганна С`аша.
Красуня з красунь -- хоч весь світ обійди-обдивись.
.
ШОМАЛАК (стрепенувшися, підходить).
Шомалак Маркович Типсиз.
.
СЕДЕТ.
Зирзоп (пауза) Алєксандра Авдєєвн`а.
.
СЕРЕПЕ (підскокує на канапі).
Хто, хто, дитино? {(скрушно, вбік)} Куди наш котиться дім, хто зн`а...
.
СЕДЕТ.
{Шомалак Марковіч, зачєм Ви всталі?
Садітєсь, навєрно Ви усталі}.
.
ШОМАЛАК.
{Как можно, нікогда}.
.
СЕДЕТ.
{Будьтє, как дома, нє стидітєсь.
Я Вас прош`у, садітєсь}.
.
ХЕНЕКЕТТА.
[Що, Шомалаку, серце вам відповіда]?
Ну як, сподобалась вам Саш`а?
.
ШОМАЛАК.
{Как можно}, лежить до неї душа,
з першопогляду її вподоб`ав я.
.
ХЕНЕКЕТТА.
Коли так, то сватай її негайно.
.
ШОМАЛАК.
{Как можно}, я дам тільки слово.
Від'їжджаю, за два дні вернуся знову,
остаточно вже посватаюсь відтак.
А тепер моє прохання до вас, Хенекетта:
щоб про сватання це й досягнуту згоду
не дізнався завчасу в цім місті жоден.
Бо вже ж знайдеться, хто розладнати годен.
.
ХЕНЕКЕТТА.
Та звісно ж, як дізнаються люди,
то всій справі похорон буде.
.
ХЕНЕКЕТТА, ШОМАЛАК, СЕРЕПЕ, ОВАД'ЯКА (усі разом).
Хай все між нами лишається, ніхто не має знати,
як хтось дізнається, то вмить все може зіпсувати.
.
ШОМАЛАК.
І на дівчину, і на гроші я згоден.
Тільки зранку мені на {по`єзд}, більш затримуватись не годен.
Мушу вдома я бути завтра будь-яким робом.
.
ХЕНЕКЕТТА.
Добре, добре, синку, [як повернешся, тоді все зробим].
.
(Седет і всі члени родини наввипередки збирають на стіл).
.
СЕДЕТ.
{Довольно вам старух там слушать.
Шомалак Марковіч, пожалуйтє покушать}.
.
ШОМАЛАК.
{Как можно, с удовольстві`єм.
Я с Ваших мілих ручєк с'єм.
.
(Біля столу на покуті на вкритій гарною тканиною канапі Серепе
й Овад'яка, який весь час їсть і п'є, дедалі більш розстібаючись.
Усі їдять. Шомалак із Седет із одного боку, Хенекетта з Біче
з іншого).
.
ОВАД'ЯКА.
Так не годиться.
{Пєрв`ой}...музику треба при випадку такому,
{второй}...Хенекетта долучена до таємниці;
щоб не дізналися сторонні,
чи не буде ваша ласка, Хенекетта, піти додому
й покликати вашого сина Бабакая,
хай він на скрипці нам заграє.
(співає)
Кінець, кінець, кінець, змінився час,
чи лазня лишилася, чи таз...
.
ХЕНЕКЕТТА.
Йду, будь-ласка, йду,
у цю ж годину приведу (виходить).
.
ЯВА 18
(Овад'яка, Біче, Серепе, Шомалак і Седет)
.
ОВАД'ЯКА.
Будь-ласка, пісню заспівай нам, С`аша...
.
СЕДЕТ (соромлячись).
{Я нє умєю пєть, папаша...}
.
ШОМАЛАК.
{Как можно, чтоби Ви нє пєлі?
С такім хорошім голосом, нєужелі?}
.
СЕДЕТ.
{Чєм пєсні пєть, уж лучше умєрєть.
Да я нє знаю, что Вам спєть?}
.
БІЧЕ.
Чому не співаєш, Саша, не будь аж занадто скромною.
Дивуюся, хай мене висліпить, із твоєї засоромлености.
Скільки в світі пісень -- то невже не ста`є тобі?
Заспівай хоча б цю: {"Маргаріта, праздніком свєтлим"}.
.
ЯВА 19
(входять Хенекетта із сином Бабакаєм).
.
БАБАКАЙ [(вітається)].
Щасливі у справах ваших будьте,
хай Бог вам дає лише набутки
(Бабакаєві підсувають стільця, Бабакай сідає).
.
ОВАД'ЯКА.
Наповнюйте келихи пошвидше [усі наливають чарки].
.
БАБАКАЙ.
Молодим хай любов і згода (п'є).
.
БІЧЕ (торкаючися Шомалака, припрошує).
Чого не їсте ви? Їжте.
Будь ласка, соромитись годі.
.
СЕРЕПЕ (Шомалакові).
Женихи у старі часи
були певні себе та зграбні.
Чому нічого не їси?
В давнину женихи не були такі безпорадні.
.
ШОМАЛАК.
{Как можно}, багато й так з'їв, вже нес`ила це,
вже як муха, що в своїй їжі втопилася.
.
ХЕНЕКЕТТА.
Чом соромишся, Шомалаку, чи ж наївся так скоро?
Негаразд, дитино, негаразд.
Оцю ще ніжку обов'язково
з'їж, шануючи нас.
.
ШОМАЛАК.
{Как можно}, вже й так з'їв я три кусні зайві.
.
ОВАД'ЯКА.
Ого, в нашого жениха апетит зростає.
.
СЕДЕТ.
{Шомалак Марковіч, прошу я Вас,
нє торгуясь, єсть і піть}.
.
ШОМАЛАК.
{Как можно, с мухой квас
готов я піть і Вас любіть}.
.
ОВАД'ЯКА (до Бабакая).
Бач, Бабакаю, Ісаєю пророком мовлено,
що й для наших жінок придатись могло б воно.
От надійдуть часи останні
такі лихі, такі погані.
Чоловіків не стане геть,
жінки заповнять край ущерть.
А самотність довічна їх ляка --
то сім жінок одного мужика
ця в тієї вириватимуть
і такі слова йому казатимуть:
{пєрв`ой}... непотрібна нам їжа твоя й вода,
{второй}... ані дім твій, ані дані тобою шати,
{трет`ій}... ані гроші твої, ані шана...
Будь ласка, інше нам дай...
Вже за те тобі вдячні будемо,
як ім'я й звання своє нам даси"...
Тож казав пророк: "Знайте, люди,
скоро прийдуть останні часи...".
(перехиляючи чарку горілки)
[Як лічилка говорить:] Раз, два, три,
одну чарочку випий і ти.
[(припрошує Шомалака)]
Беріть рибу, беріть курку, все, до чого лежить душа...
.
БІЧЕ.
А халву [вимовляє: "галву"] готувала наша Саш`а...
.
ОВАД'ЯКА.
{Як то кажуть,} бери скрипч`ину,
пов'яжу я круг тебе хустину
[(оперезує хустиною Бабакая)],
грошенят до кишені кину,
грай для жениха й відданниці-дівч`ини.
(Бабакай грає до танцю)
(Овад'яка, попросивши Бабакая змінити мелодію, встає й танцює)
ОВАД'ЯКА (співає).
Є ж жінки,
є ж такі!
Не встають на світанку,
не йдуть на кухню зранку,
і діти в занедб`анку --
відьми, поганки,
циркові акробатки,
до слів свого мужа глухі,
є ж такі жінки, є ж такі!
.
(Хенекетта встає й танцює)
ХЕНЕКЕТТА.
Стривайте, я йду розплатитися з вами,
такої ж пісні й я заспіваю (співає).
І такі ж чоловіки,
є ж такі, є ж такі!
Не встають на світанку,
не йдуть на базар рано-зранку,
дім занедбано від даху до ґанку,
на умі, замість справ, забаганки,
у шинку сиділи б до ранку,
до {марусьок} такі вже прудкі,
є ж такі чоловіки, є ж такі!
.
(Овад'яка з Хенекеттою разом, співаючи, танцюють)
.
ОВАД'ЯКА.
Є й такі жінки.
.
ХЕНЕКЕТТА.
Є й такі чоловіки.
.
(Завіса поволі-поволі опускається).
.
.
ДРУГА ДІЯ.
(У домі Зевад'яки Зампари. Їдальня, двоє дверей: одні назовні,
інші до внутрішніх кімнат; навпроти глядачів два вікна, попід
вікнами канапа, {стол}, {шкаф}, стільці. На канапі лежить,
розкинувшися, Зевад'яка Зампара, перевертаючися з одного
боку на інший, його очі весь час стуляються. Носовичок, що
стромить із кишені, прикриває його обличчя).
.
[ЯВА 1].
.
(Керече й Девлет з обережністю входять до кімнати, накривають
Зевад'яку й так само обережно виходять з кімнати).
.
ЯВА [1а].
.
ЗЕВАД'ЯКА [(крізь дрімоту)].
Одначе, деньки гарячі
[(відганяє муху)].
І мухи -- сказилися наче...
Заснуть не дадуть, невідчіпні.
Вони до жінок подібні
(засинає, захропівши, [на боку]).
.
Ява 2.
.
ОВАД'ЯКА (входить, наспівуючи).
Біда батьків - оті дівчата,
бодай їх брали б у салдати...
Зроби так, Боже, Боже дай,
димпилдай.
.
Ого, мов прилипла до подушки щока,
мій баджанак дає хропака,
хай мед з його столу ніколи не зника...
{Пєрв`ой}, любесенький... необхідно, щоб ти встав,
{второй}, любесенький... не мовчатимуть мої вуста,
{трет`ій}, любесенький... всією душею, друже, до тебе,
{четверт`ий}, любесенький... про сватання розповісти треба.
Вже вчора розповісти так мені кортіло,
але Біче суворо заборонила,
закляла: як щось бовкнеш д`е,
то хай язик твій відпаде.
Гай, не втерплю, чи буде мені це в провину?
Якщо другові не скажу, нечемою (здіймає руки до неба) я просл`ину.
Зевад'я, небоже, чому спиш забагато?
Удень, далебі, не треба спати.
Бо що робитимеш довгі ночі?
(з кишені дістає пляшку монополь-горілки, дає Зевад'ї понюхати -- Зевад'я не реагує).
Ого, прокидатися {баджанак} не хоче.
Є в раю одна криниця,
з неї набрав я цієї водиці.
На-от, понюхай, сну не залишиться й знаку,
і подякуй мені, свому {баджанаку}.
(Зевад'яка [знай] хропе).
Ого, і цей бальзам даремний,
казьонна горілка така непевна,
{градус`и} міцности сфальшовано,
у давнину горілка не так`ою була,
бо в давнину горілка, згадати,
гострішою була -- не зрівняти...
Тепер якась вона несправжня наче...
Чи не дати трохи таб`ачки?..
А таки дам і, що буде, побачу...
(Дає понюхати табаки. Зевад'яка, понюхавши, [чхає], відкочується
до краю канапи й падає; Овад'яка, зайшовшися сміхом, виходить
надвір)
.
ЯВА 3.
.
ЗЕВАД'ЯКА (кричить гучно).
Девлет, Керече, рятуйте, гину!
Вийшло з голови все її начиння
[(нетерпляче). Не чують...] О вражі жінки, такі погані.
.
ЯВА 4
(Девлет і Керече стривожено входять)
.
ДЕВЛЕТ.
{О Ґосподі}, чи щось сталося з вами?
.
КЕРЕЧЕ.
Вай, недогледіли, горе мен`і!
.
ДЕВЛЕТ і КЕРЕЧЕ (разом).
Чи ви насмерть забилися?
.
(Зевад'яка й Овад'яка)
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Ну як, баджанаку, справи й розваги?
Сьогодні не бачив тебе ніде,
ані на базарі, ані в {кагв`е}.
Де цілий день ти провадив?
.
ОВАД'ЯКА.
Від учорашнього я ще й сьогодні клопіт мав.
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Що ж сталося, добро чи лихо?
чи є жених? звідкіль приїхав?
.
ОВАД'ЯКА.
Та жінці слово я давав
нікому та нічого не казати.
Поклявся: як щось бовкну д`е,
то хай язик мій відпаде.
Але від друга чи зумію приховати...
(показує на своє горло)
Отут ця таємниця аж пече,
ось зараз, наче, з язика впаде.
Але мовчу, ніщо від мене не під`е,
бо все ж побоююсь Біче.
.
ЗЕВАД'ЯКА.
На мовлене жінками не розвішуй вуха.
Вони ж багнищем пройдуть сухо.
Й загрузнувши, чистенькі випірнуть, не втонуть.
Вже ж від жінок недобрим запахом відгонить.
Жінки -- на голову нам ґуля.
Жінок слова -- мов та цибуля.
Але, сказати слід по правді,
немає без цибулі ради.
Від неї з рота тхне погано,
від неї в очу сльози стануть.
Але без цибулі не всмак їда.
.
ОВАД'ЯКА (стрепенувшися).
Атож, без жінок нам страх і біда.
.
[(Зевад'яка з подивом дивиться на Овад'яку, явно заскочений
таким неприйнятним для нього висновком з його ж власних
просторікувань; за якусь хвилю продовжує)].
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Ну, за такі слова жінки,
тебе благословлятимуть віки.
Але відсуньмо вбік жінок і більш не рушмо.
Послухай, що тобі сказати мушу.
Я Зевад'я, ти?
.
ОВАД'ЯКА (стрепенувшися).
Овад'я.
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Моя дружина -- Керече; твоя?
.
ОВАД'ЯКА.
Біче...
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Моя дочка -- Девлет-Дашеньк`а; твоя?
.
ОВАД'ЯКА.
Седет-Сашеньк`а.
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Ти і я -- баджанаки, швагри, і ніхто не ввіб'є між нас
.
ОВАД'ЯКА.
клин.
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Двох сестер ми з тобою тримаємо за
.
ОВАД'ЯКА.
дружин.
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Що мені розповів, поміж цих залишиться
.
ОВАД'ЯКА.
стін.
.
ЗЕВАД'ЯКА.
В дім твій ввечері вчора прийшов
.
ОВАД'ЯКА.
молодик один.
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Таку річ приховати від друга -- встид.
.
ОВАД'ЯКА [(погоджується)].
Розповісти негайно слід.
{Пєрв`ой}... коня ти вчора продав.
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Продав.
.
ОВАД'ЯКА.
{Второй}... на базарі мене погукав?
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Гукав.
.
ОВАД'ЯКА.
{Трет`ій}... ставити могорич до {кагве} ходив?
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Ходив.
.
ОВАД'ЯКА.
Там трохи пив, трохи їв?
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Пив-їв.
.
ОВАД'ЯКА.
Зі знайомими різними час провів?
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Провів.
.
ОВАД'ЯКА.
Там одного молодика вгледів?
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Вгледів.
.
ОВАД'ЯКА.
Шомалак Типсиз -- молодик себе так назвав?
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Назвав.
.
ОВАД'ЯКА.
Молодик оцей звечора й завітав.
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Завітав?
.
ОВАД'ЯКА.
Дочку мою вподобавши, слово дав.
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Слово дав?
.
ОВАД'ЯКА.
Десь за тиждень повернутися обіцяв.
.
ЗЕВАД'ЯКА (сміється дедалі дужче, крізь сміх).
Тесть ловив, роззява, ґав,
коли зять-жених тікав.
Жениха гукай: "Агов!" --
та вже й слід за ним схолов.
.
ОВАД'ЯКА (стрепенувшися).
О, що за мова? хто тобі сказав?
Зі щирим серцем наш дім жених вітав,
Сашеньку нашу вже так нахваляв,
узяти її слово дав.
Хенекетта влаштувала все, щоб ти знав.
Учора разом з ним приходила й вона.
.
ЗЕВАД'ЯКА (підходить до вікна).
Глянь крізь вікно: все видно тобі?
.
ОВАД'ЯКА.
Та все ж.
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Жінка ота знайома тобі?
.
ОВАД'ЯКА.
Авжеж.
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Виріш в мою добру раду тобі?
.
ОВАД'ЯКА.
Без меж.
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Думаю, варто б сховатись тобі.
.
ОВАД'ЯКА.
Я теж.
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Лізь під канапу й принишкни там.
.
ОВАД'ЯКА.
Вуст не розтулю, клянуся життям
(залазить під канапу).
.
(Зевад'яка бере в руку горілку, загортає її в папір; розправивши
поверхню канапи, [сідає й] починає обмахуватися читаною газетою).
.
ЯВА 7
(до дому входить Торгайчик Акпікетта).
.
АКПІКЕТТА (не помічаючи Зевад'яки).
Чи заходити, чи ні, все гадаю...
Чи тут справонька ця вдасться, не знаю.
Зевад'яка бо чоловік злостивий,
геть не такий він, як Овад'яка.
Він зневажає нас, жінок, жахливо,
і це при тому, що до нас він дуже хтивий,
нових коханок все собі шука,
а котру кинув -- то вона ж сяка-така.
А втім, Бог йому суддя, нехай ганить.
Кого люди знають, тим від наговору не забруднитися.
Кинутий до моря [здохлий] пес моря не споганить...
Таки зайду, дай-то, Боже, не помилитися.
(побачивши Зевад'яку)
Еге, то ви вдома, виявляється.
Зевад'яка, що поробляєте?
Втомившися від гарячого дня, відпочиваєте?
.
ЗЕВАД'ЯКА (стаючи роздратованим).
Ні, оце зараз їм огірок!
[Що за звичка питати зайве в усіх жінок?]
Чи не бачите: {газет} читаю.
.
АКПІКЕТТА. І про що в {газет} повід`ають?
.
ЗЕВАД'ЯКА. Війну, бійку провіщають,
і нічого крім.
Пишуть, знову поглядають
вороги на Крим.
Уявіть, з усіх земель зберуться разом
і війну почнуть зненацька, раптом.
Одних турків десять мільйонів може зібратись,
та де там -- певно, буде й п'ятнадцять;
{інґліси}, {франсиси}, німці,
поляки, греки, китайці...
Геть усі проти Росії з'єднаються,
і лихі тоді справи кримські...
.
АКПІКЕТТА.
{Вай}, прийдешні дні передбачити годі,
нащо треба війни, знають там, нагорі, а не ми тут, на споді...
Це останні часи, кінець світу, отож, надходить.
.
ЗЕВАД'ЯКА.
То й пишуть: кепські наші справи,
за тиждень ворог увійде до Перекопу.
.
АКПІКЕТТА.
Вай, не кажіть, живе ж там тітонька моя Симита Ґава.
.
ЗЕВАД'ЯКА.
А інший ворог візьме, певно, Симферополь.
.
АКПІКЕТТА.
{Вай}, не кажіть, багато близьких маю й там:
Зозуля Ілляк`а і Качка Епітт`а.
І Чапля Гечкейт`а, і Симак`а ще Птиця.
Так от чому щоночі хтось із них мені все сниться!
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Ще інший ворог прийде в Мелітополь.
.
АКПІКЕТТА.
Вай, там Мошак`а Ластівка, мій дядько, прожива.
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Невдовзі ж усі разом увійдуть у Севастополь.
.
АКПІКЕТТА.
{Вай} (перелякана, поривається бігти геть).
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Куди ж це ви? Та я пожартував.
.
АКПІКЕТТА.
Вай, лишенько... Оце так жарти в вас...
.
[ЗЕВАД'ЯКА.
Ти ба, злякалася Акпікетта Горобчик
за всіх своїх пташиних родичів.]
.
АКПІКЕТТА.
Хай висліпить мене, здалося зовсім ясно,
що на землі свіча моя погасла.
Поки не пізно, треба йти, гадала,
а йшовши, вже сама собі казала:
синові Як`упу напишу лист`а я,
що бійня певна буде в нас, хай знає,
в хазяїна хай розрахунок забирає
й, не гаючись, додому приїжджає.
.
ЗЕВАД'ЯКА. Ха, ха, ха, таки пожартував я.
.
АКПІКЕТТА. Хай висліпить мене, а я подумала, що правда...
А де Керечетта моя, Девлет, скажіть ласкаво.
.
ЗЕВАД'ЯКА.
А на городі сидять, роблять справу.
Ген, гуки чуєте? -- співають донесхочу.
[(осудливо)] Жіноцтво наше вже такий народ співочий...
(знадвору долинають пісні гуки).
.
АКПІКЕТТА.
Керечетту мою покликати чи не треба, може?
Бо чи не здогадається Дашенька ваша, про що мова?
.
ЗЕВАД'ЯКА. Зараз гукну з тієї кімнати,
тільки Керече можу вам позвати (виходить).
.
ЯВА 8.
(Акпікетта сама).
.
АКПІКЕТТА.
Хвалити Бога, поки добре йде справа,
мою молитву прийн`яв він.
Зевад'яка, надивуватись я не годна,
дуже спокійний, дуже терплячий сьогодні.
Та й Керечетта моя, до Бічетти моєї подібно,
сподіваюся, не поведеться, як відьма.
Учора цього жевжика тим пропонувала,
а мене зустріли так зимно-зимно,
чи їм вуха позакладало?
То й жених з рук пішов, дістався не `їм він.
Що ж: наукою я їм віддячу
і той день собі щасливим позначу,
коли сварку двох сестер побачу.
.
ЯВА 9
(входять Зевад'яка, Керече; [Овад'яка підслуховує з-під канапи]).
.
АКПІКЕТТА. Керечетта, душе моя, що поробляєте?
Звісно, чом я до вас у таку спеку, гадаєте?
.
КЕРЕЧЕ.
Що маємо робить? Хай висліпить мене, сидим без діла
від спеки {просто-напросто} одуріли.
Що там у місті, що {бар}, що {йок}?
Певно, знаєте багато чуток-пліток.
.
АКПІКЕТТА.
Новин багато я чую:
те тут мені скажуть, се -- там.
Та де ще почую собі: "Вас любл`ю я"?
Від вас лиш, Керечетта.
Тот`ай, дружина
Ен`і Розпертого-Жиром,
дочечку народила.
Ще одна сваха наша,
Гечкей`та Смачна-Барашка,
аж два сватання на однім тижні зробила:
позавчора дочку Пашак`и Мошак`и Сар`у -
за онука Сим`ити Казан-Сердитий Даніела;
позавчора ж дочку По-Вінця-Налитого Елішак`и Афедр`у
за сина Ерона Ненадійного, Іманела.
Позавчорашні сватанн`я успішні
хай мене висліпить, дуже мене втішили.
Не вірите, помічаю.
Хай мене висліпить, таки вас переконаю...
Тепер про причину мого до вас приходу:
адже маєте дочечку так`ож ви.
Молодик у місті нашому перебува:
{аборзов`анни}, начитаний, розумна голова.
Зна, що в світі де робиться, в курсі всяких подій,
і мені трохи родич він, на шматочок малий.
.
ОВАД'ЯКА (під канапою, сам собі).
[Як то кажуть,] щойно хтось народився, лиш проклюнувсь з яйця --
може, вже комусь дядько дитина оця.
.
АКПІКЕТТА.
Прибулого дідусь дідусів
у-перших брат був моєї бабусі.
Типсиз син Моргая-аки Шомалак
без сватання звідси не поїде ніяк
(Керече радісно штовхає свого чоловіка).
АКПІКЕТТА.
Люблю я Девлет від душі всієї,
хай буде він ваш, поклала я.
Але ж -- скільки грошей дасте за нею?
Оце з'ясувать завітала я.
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Я згоден. Схвалюю. Гаразд.
Три тисячі посагу буде від нас.
І вам також триста, і ще -- обов'язково --
до весілля шмат тканини на плаття святкове.
.
КЕРЕЧЕ.
Хай висліпить мене, йду-поспішаю,
Дашеньці радість сповіщаю,
чи за нього піде, запитаю.
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Не треба. Ні в якому разі. Дарма.
Пусте!
Не вийшовши заміж, звікує сама.
Під`е!
Хто питає в дівчат? Ми вирішуєм! Ще й проситиме, ще й як під`е!
Все по батьковій волі буд`е!
(до Акпікетти)
То ви йдіть, молодика приведіть
і марудити цю справу скінчіть!
.
АКПІКЕТТА.
Ця річ нехай між нас залишиться однак,
щоб, серденьку, хтось не дізнавсь ніяк.
.
КЕРЕЧЕ.
І хай сестра моя також не зна,
а то примчить рознюхувать вона,
бо мріє теж дочку свою віддати.
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Та годі вже, створіння язикате!
Йди до {смотрін} сво`ю дочку готуй,
мармизу пудрою їм наквацюй,
.
АКПІКЕТТА.
Хай висліпить мене, оце я вмить
до вас доправлю жениха
й скінчиться справа нелегка.
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Так, прошу, цю виставу довершіть.
.
(Акпікетта виходить).
.
ЯВА 11
.
ЗЕВАД'ЯКА.
{Ей}, {баджанак}, рота вже розтули.
Виходь вже тепер і -- говори.
Годі, серденьку, корячитися, стан розігни.
Ну як, чи були справедливі мої слова?
Так мало бути, я певно відчував.
.
(Овад'яка вилазить з-під канапи)
.
ОВАД'ЯКА.
Уф, аж запарився, мокра голова.
Хай їм Бог посилає нещастя різні!
Хай і жениха й сваху земля в`ізьме!
Я не знаю, серденьку,
чи справу цю маю лишати так?
Що чинити теп`ер мені, скажи, баджанак?
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Насамперед, братику, так вчини:
задля куражу чарку хильни.
(Овад'яка [наливає чарку] горілки й п'є).
Ну, а тепер біжи в Салач`ик
і нехай скрипаль Османч`ик
усіх музик своїх збирає,
і на сьому годину я тут їх чекаю.
А від нього скачи додому вчвал,
кажи [жінці] й дочці, що я всіх вас на учту звав.
Тещу, звісно, також приведи,
до Хенекетти обов'язково зайди.
Усі приходьте до нас
на сьому годину якраз.
Дивися ж, не прохопися котрійсь із них,
що до нас має прийти жених.
А тепер ще одну собі налий,
нехай буде від неї дух твій міцний.
(Овад'яка [наливає й] п'є).
.
ОВАД'ЯКА.
Будь-ласка, кожне твоє слово виконаю,
[усім скажу, скрізь зайду],
твого слова слухатимусь дов`іку я
навіть до пекла з ним піду.
.
(Овад'яка бігом виходить).
.
ЯВА 12
(Зевад'яка сам)
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Добре...(пауза). Добре...(пауза)... Вже куди краще...(довша пауза).
Несподівано гулянку мушу готувати...(пауза)...
Звісно, жених не забудькуватий,
де більший посаг, міркує, як завше.
Молодикам сьогочасним
гроші потрібні, не дівчата.
Овад'ї день тому цей молодик слово дав,
що Седет любить або що подобається, сказав
і на гроші погодився, що батько запропонував,
а тепер до нашого хутору завітав.
А навіщо? місцевість оглянути планував
і, не впод`обавши краєвиду, натомість мої грошики вподоб`ав.
Добре, буде тобі багатство, буде тобі {пар`а},
[(робить "грошовий жест" двома пальцями, що природно
переходить у дулю)],
будеш знати, хто є на світі Зевад'я Зампара.
Керече, Девлет, поспішайте,
усе в домі прибирайте,
своє вбрання найкраще вдягайте!
.
(Керече з Девлет заходять)
.
ЯВА 13.
.
ЗЕВАД'ЯКА [(тимчасом продовжує розмірковувати про жениха, вже з усмішкою)].
[Певно], веселости йому не позичати.
Козак, молодик приємний.
Щасливий, хто є його другом чи братом.
[Мабуть,] цей молодик моє серце прив`ерне.
.
КЕРЕЧЕ (бачить у вікно, що жених зі свахою підходять).
Акпікетта моя, клянуся, таки рідкісна жінка.
Хай висліпить мене, вже йдуть вони.
{Даша}, нам із тобою треба тікати швидше,
бо що скажуть, побачивши нас у такому вбранні?
.
ДЕВЛЕТ.
{Ой, мамаша}, і лячно, й радісно мені;
{ну просто-напросто, с голови до ног} горю у вогні.
.
(Керече з Девлет бігцем виходять).
.
ЯВА 14
(входять Акпікетта й Шомалак).
.
ЗЕВАД'ЯКА.
{Хош ґельдиниз!
С прієздом, господін Типсиз!}
Оце несподіванка -- з вами отак зійтись!
.
ШОМАЛАК.
То дайте, батьку, вашу руку, щоб я її потис.
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Навіщо ж "батьку"? Батька вашого добре знав я колись.
Облиште, мій друже.
Батька вашого я знаю добре дуже.
Навіть родичі трохи ми з ним.
На подвір'ї зростали однім.
`Як радів потім він, коли десь мене бачив!..
Взагалі, він людина щедрої вдачі.
.
ШОМАЛАК.
{Как можно?} Батько мій -- чоловік грошовитий.
Найбіднішим завжди ладен дещицю вділити.
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Звісно, а ви самі яке діло маєте,
яке "купи-продай" провертаєте?
Добре знаю, у вас бізнес чималий нівроку.
.
ШОМАЛАК.
{Как можно?} Дві крамниці, два амбари,
кожне повне свого товару,
бізнес мій росте від року до року.
.
ЯВА 15
(Керече, Девлет, Акпікетта входять).
.
ЗЕВАД'ЯКА.
А от і прийшла наша {мадам}.
І наша {баришн`я} -- Д`аша.
.
ДЕВЛЕТ.
{Вчера я іх} бачила, {папаша}.
.
ЗЕВАД'ЯКА.
{Значіт}, Даша знайома вам?
.
ШОМАЛАК (наближаючись).
Шомалак Маркович Типсиз.
.
ДЕВЛЕТ.
{Дарья Зевадьєвн`а Зампар`а}.
.
АКПІКЕТТА.
Цнотлива, чесна, без поганих рис;
хай мене висліпить, завидна вам {пар`а}.
.
(Зевад'яка [з дружиною], залишивши жениха
з нареченою, лаштують обідній стіл, прикрашають усе хатнє
начиння).
.
ЯВА 16.
.
(Шомалак наближається до Девлет, [не знаючи, про що говорити]).
.
ШОМАЛАК.
{Ну-с, Дарья Зевадьєвна, как живьотє, как поживаєтє?
Ґдє і как врємя убіваєтє?
В садах, в тєатрах вєдь биваєтє?}
.
ДЕВЛЕТ (знічуючись).
{В саду ґуляю, в тєатрє нікогда}.
.
ШОМАЛАК.
{Как можно? нє может бить, но почєму?
А я хожу в тєатр всєгда.
Как можно? Повєрітє, {по-моєм`у}
в тєатр пойдьош, увідіш всєх
красівих баришень і дам;
услишиш разґовор і смєх.
Как можно, за тєатр отдам
вєсь капітал я свой і душу}.
.
ДЕВЛЕТ.
{А сєрдце?}
.
ШОМАЛАК.
{Как можно? [Сєрдце любит Вас одн`у уже].
Позвольтє руку Вашу.
І сєрдце і рука моя вот -- Ваша.
Позвольтє мнє назвать Вас Даша}.
.
ДЕВЛЕТ.
{Я позволяю, но что папаша
на это скажет Вам?}
.
ШОМАЛАК.
{Как можно? Даже мамаша
будєт рада моім словам}...
(Наближаючись до Зевад'яки, говорить).
У цій дівчині бачу я свою долю.
Прошу вас віддати за мене свою доню.
І на три тисячі {рублів} я згоден.
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Тож так, певно, покладено Богом.
Схвалюю охоче.
.
(молодий і молода радіють).
.
КЕРЕЧЕ (Зевад'яку смикаючи за полу).
Сказати вам хочу:
зі сватанням не зволікайте,
передовсім обручку вимагайте.
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Та не втече жених із рук наших.
Не квапся, не скачи учвал, коня не осідлавши.
Жених до нас прийшов -- наш неодмінно буде.
От зараз оце йду й повідомлю всюди.
.
КЕРЕЧЕ.
Та що ви робите?! О смерть! О горе!
Хто ж про таке завчасу всім говорить!
Хай висліпить мене, сказавши всім, дивіться,
ошуканим, невдалим тестем не лишіться.
.
(Шомалак і Девлет прогулюються, ведучи розмову)
.
ЯВА 17
(татарські скрипалі входять).
.
МУЗИКИ (разом).
Вечір вам добрий, Зевад'я,
пане господарю хороший.
.
КЕРЕЧЕ.
Що там? А, вже бачу `я:
скрипалі, що шукають гроші.
.
ОДИН З МУЗИК.
Оце прийшли до Керече, пані господині,
почувши, що у вас заручини мають бути нині.
Отож веселити ми вас завітали:
ви хотіли нас слухати, нам казали.
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Добре, все з'ясували, тепер починайте,
мелодію молодят грайте.
.
(скрипалі грають; Шомалак, задоволений, аплодує).
.
ЯВА 18
(Овад'яка вбігає).
.
ОВАД'ЯКА (тонким дитячим голосом).
Добр`ивечір, {вєчєр добрий}.
Усіх благ цьому дому.
І мене, господарю, в господі вітай,
{димпилдай}.
.
ЗЕВАД'ЯКА (задоволено).
А тебе, дитя моє, хто кликав?
.
ОВАД'ЯКА.
Сам прийшов, як і сл`ід було.
.
(Шомалак розгублено починає бігати по кімнаті; його бажання --
втекти з цього дому, однак Овад'яка й Зевад'яка, всівшися на
порозі, не пускають його надвір).
.
ЯВА 19
(входить Серепе).
.
СЕРЕПЕ.
Уф, знесилилася, втомилася йти,
мушу сили тепер берегти.
За старих часів не бувало такої втоми.
.
ДЕВЛЕТ (беручи бабусину руку).
Дайте мені {ваш платок, бабушка, будьтє, как дома}.
.
ШОМАЛАК (наблизившися до Зевад'ї).
{Как можно}. Пропустіть надвір.
Маю одну потребу.
.
ЗЕВАД'ЯКА.
{Как можно, нічєво}, цей дім
хай буде двором для тебе.
.
ЯВА 20
(входять Хенекетта і Біче).
.
(одночасно)
ХЕНЕКЕТТА.
Що поробляєш, Керече.
БІЧЕ.
Що поробляєш, сестро мила.
.
(впізнавши Шомалака).
БІЧЕ.
А це як розуміти ще?
ХЕНЕКЕТТА.
Це Шомалак чи око помилилось?
.
ЯВА 21
(Седет входить, наспівуючи).
.
СЕДЕТ.
...{Стоялі ми на бєрєґу Нєви}...
(побачивши Шомалака)
{Шомалак Марковіч, это Ви?}
.
ШОМАЛАК.
{Как можно? Это нє я...
Как можно? Ґдє {шлапа} моя...}
.
ХЕНЕКЕТТА.
Що це за витівки, Шомалаку?
.
АКПІКЕТТА.
Шомалак буде наш, сумнівів ніяких.
.
ХЕНЕКЕТТА.
Справа першою мо`я нав'язалась.
.
АКПІКЕТТА. Молодого я засватала оце зараз.
.
(дві свахи чубляться).
.
(одночасно)
ЗЕВАД'ЯКА.
Керече, Дашенька, Акпікетта...
ОВАД'ЯКА.
Біче, Сашенька, Хенекетта...
ЗЕВАД'ЯКА, ОВАД'ЯКА (разом).
За діло беріться, не баріться!
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Хапай за руку, Даша!
ОВАД'ЯКА.
Хапай за руку, Саша!
([жінки й дівчата] всі разом ганяються за Шомалаком,
штовхаються й кричать на різні голоси).
.
СЕРЕПЕ.
За старих часів
не було женихів
таких безсоромних.
У минулі дні
не ходили одразу вони
до одного й до другого дому.
.
ДЕВЛЕТ.
{Шомалак Марковіч}.
.
СЕДЕТ.
{Шомалак Марковіч}.
.
ХЕНЕКЕТТА.
Шомалак.
.
АКПІКЕТТА. Шомалак.
.
БІЧЕ.
Шомалак.
.
КЕРЕЧЕ.
Шомалак.
.
ШОМАЛАК (розгублено).
{Как можно, как можно}...
.
ОВАД'ЯКА (розсміявшися).
Ось і те, Зевад'я, що Іса`я-пророк
казав про жінок:
чоловіків буде `обмаль,
сім жінок разом одного схоплять...
[(перервавшися, повторює)
Сім жінок...
(вражений, починає лічити, загинаючи пальці).
Сашенька, Дашенька,
Хенекетта, Акпікетта,
Біче, Керече.
І теща ще.
Сім за одним!
Таки сім!]
.
(Розреготавшися, відкидається назад і падає на спину. Шомалак, побачивши це, перестрибує через нього й тікає. {Його капелюх залишається в кімнаті, а зняті за звичаєм при вході черевики -- біля дверей. Седет бере
капелюх, а Девлет підбирає черевики).
.
[(Седет і Девлет дивляться спочатку на свої "трофеї", потім одна на одну).
.
ДЕВЛЕТ.
Хвіст.
.
СЕДЕТ.
І вухо.
.
ДЕВЛЕТ.
Усе, як уві сні, слухай...].
.
ОВАД'ЯКА.
Уф, від сміху не маю сил.
Таки настали останні часи.
Грай, музико Османе, танцюють усі...
.
Овад'яка й Зевад'яка починають гулянку, скрипалі грають і завіса спадає. [Чути спів]).
.
[Чути спів]
Чотирьох кутів Чорноводдя, вай,
горище, {димпилдай}.
ПЕРЕДМОВА ПЕРЕКЛАДАЧА (Віктор ЛЕВІ)
.
"Ах`ир Зем`ан" ("Останні часи") -- п'єса мого діда. Якщо
хтось зауважить, що в назві п'єси однину перекладено множиною,
то пошлюся на "Люборацьких", де цей біблійний вислів
перекладено саме так.
Безперечний в АЗ перегук фабули з "На Кожум'яках" Нечуя-Левицького
й "За двома зайцями" Старицького. Тільки в Гостро-Голохвостого
"зайці" різні -- одна з сестер багата, друга йому подобається,--
а в АЗ однакові.
В АЗ персонажі також розмовляють і караїмською й російською.
Щоб зберегти цей ефект, я лише караїмську частину перекладав
українською. Російську частину, запозичені з російської мови
слова, що їх караїми вимовляли неправильно, а також залишені
"для колориту" караїмські слова взято у фігурні дужки. У квадратні
дужки взято мої додатки до тексту, необхідні для розуміння
сучасними й іншомовними читачами речей, для тодішніх караїмів
самозрозумілих. Також деякі авторові усні роз'яснення, що їх
переповідали глядачі й учасники -- авторові сучасники. А ще
з друкованого видання явно в кількох місцях випав рядок -- це
видно з провалів змісту й з відсутности рими. Довелося
дописувати -- це теж у квадратних дужках.
Усі прізвища й деякі імена персонажів щось
означають. Після списку дійових осіб наводжу переклади,
а щодо згадуваних у розмовах інших караїмів моя схема така:
ім'я караїмське, значуще прізвище прямо в тексті дано в
українському перекладі.
І наостанку. Якщо комусь початок здасться нудним, можна
розпочати з другої дії. Ото точно не пошкодуєте.
.
.
АРОН ЮСЕФ-ули ЛЕВІ
.
ОСТАННІ ЧАСИ
.
"І сім жінок разом схоплять мужа одного, говорячи: "Ми будемо
їсти свій хліб і зодягатимем одіж свою - тільки йменням
твоїм хай нас кличуть".
(Ісая. 4.1)
.
Театральна пустобалачка
.
.
ДІЙОВІ ОСОБИ.
.
ЧЕРЧ`ИК СЕРЕП`Е - стара пригорблена жінка 70 років.
.ЗИРЗ`ОП ОВАД'ЯК`А,
ЗАМПАР`А ЗЕВАД'ЯК`А -- зяті Серепе Черчик, маєтні особи 50-52 років.
Між собою швагри - по-караїмськи "баджанак".
.
БІЧ`Е ЗИРЗОПОВА,
КЕРЕЧ`Е ЗАМПАРОВА - рідні сестри 40-43 років, дочки Серепе Черчик.
.
СЕД`ЕТ (САШЕНЬКА) - дочка Зирзопа,
ДЕВЛ`ЕТ (ДАШЕНЬКА) - дочка Зампари
- 18-20-річні дівчата на відданні.
.
.
ХОРОСЧ`ИК ХЕНЕКТТ`А, 55 років,
ТОРГАЙЧ`ИК АКПІКЕТТ`А, 40 років - професійні свахи.
.
ТИПС`ИЗ ШОМАЛ`АК МАРКОВИЧ - кавалер 30 років (жених).
.
Татари-скрипалі, 5-6 чоловік.
БАБАК`АЙ - скрипаль, син Хенекетти.
.
[(Значення прізвищ і деяких імен: Черчик - Чахлик (натяк на
похилий вік); Зирзоп - Баляндрасник; Зампара -
Зальотник; Типсиз - Бездонний, Типсиз Шомалак -
Бездонний Базіка; Хоросчик - Півник, Торгайчик - Горобчик
(перша ставна й задерикувата, друга маленька й пролазлива);
Біче - цариця, Керече - щось близьке за значенням до "глини" (натяк на взаємини кожної з їхніми чоловіками).
Закінчення чоловічих імен -ка (стягнене "ака" - дядько або
старший брат) і жіночих -тта (стягнене "тота" -- тьотя) --
додавалося до імені як ознака пошанування.
Щодо інших караїмів, лише згадуваних у діалогах і монологах:
імена збережено з оригіналу, а прізвища одразу в
перекладі
.
В оригіналі персонажі розмовляють караїмською й російською. Караїмську частину перекладено українською, російську так і залишено. Російську частину взято у фігурні дужки. Також у фігурних дужках залишені "для колориту" поодинокі караїмські слова й слова, написані навмисно тут неправильно, бо так вимовляли караїми.
А ще прошу можливих редакторів не виправляти апостроф після Д в двох іменах на м'який знак. В оригіналі (писаному російськими літерами) стоїть знак твердий].
.
.
Події відбуваються в одному з кримських містечок у другій
половині 1890-х.
Перша дія - в домі Зирзопа.
Друга дія - в домі Зампари.
.
[Крим ще дише нещодавньою Кримською війною, поразку в якій Росії,
відтак тимчасову окупацію Криму Туреччиною караїми сприйняли
як лихо (почасти через свою гіпертрофовану лояльність царській
владі, почасти через свою відмінність у вірі від решти
тюркських народів)].
.
.
ПЕРША ДІЯ
.
Жила кімната; навпроти сцени два вікна; перед вікном канапа;
на канапі, погойдуючись, сидить Серепе; перед канапою
простелений килим [мовою оригіналу "кіл`ім"!]; на килимі
Девлет із Седет грають в ашики [караїмська версія "гри в бабки",
дещо складніша]; праворуч шафа, кілька стільців; ліворуч {стол},
стілець, ослінчик; одне слово, незмінна кримська хатня обстановка.
.
.
Ява 1.
.
ДЕВЛЕТ.
Саш`а, я вже двічі поставила браму,
а зараз [(наміряється знов кинути ашики)] {уже} буде третя підряд [(кидає)].
.
СЕДЕТ [(трохи нахилившися, роздивляється, як лягли ашики)].
Ага, {постой}, незлецько й сад,
{ІҐРОК} із тебе вправний...
[Девлет знов кидає].
.
СЕДЕТ (радісно скрикує).
Ашик ашика торкнувся боком!
.
ДЕВЛЕТ.
О, це тебе зраджує око!
.
СЕДЕТ.
{НЄ ВЄРІШЬ?} дивись, сама дивись,
{НЄ СПОРЬ, ДОВОЛЬНО}, вгомонись...
.
ДЕВЛЕТ.
Ну, грай тепер ти, а то, я бачу,
{ВСЄГДА} від мене {ошибка} чекаєш,
а тобі все завіграшки, тільки удача [(Седет кидає)]
Ага, {СТОЙ, ПОДЄЛОМ, ВОТ} і ти маєш...
Вже помилка в тебе: погано кинула,
{НЄ ТАК} цього кинула ашика,
жених у тебе ліг на перину [(Седет знов кидає, Девлет регоче)]
,
ДЕВЛЕТ,
.Ха, ха, ха, ти поставила віслюка!
.
СЕДЕТ.
{ВОТ, КСТАТІ}, під цей {РАЗҐОВОР},
про віслюка, вже в прямому значенні.
Згадала сон я, що цієї ночі бачила.
{БУДТО БИ} повз наш {ДВОР}
великий рудий віслюк ступає,
а я, {НЄ ДУМАЯ}, нащо, не знаю,
побігла {СРАЗУ} за ним щодуху
й безстрашно вхопила його за вухо.
Аж тут, дивлюся, ти підходиш,
побачивши це, нестримно регочеш.
{МЄЖ ТЄМ}, за хвіст ухопилася ти,
і ну також до себе тягти.
За вухо я, за хвіст ти,
я в свій бік, ти в свій бік,
і так оце час деякий збіг.
{МЄЖ ТЄМ}, віслюк, сама посуди,
і крутиться, і кричить,
і вертиться, й верещить...
Почувши це, {СРАЗУ}, хтозна-звідкіль
усі наші збіглися родствєннік`і:
моя, твоя мати, мій батько, твій,
а ще разом з ними свахи дві:
Хоросчик Хенекетта
й Торгайчик Акпікетта.
тоді віслюка я за голову смикнула {с сілой},
аж його вухо в моїй жмені лишилось,
а ти {ДЄРЖИШ БУДТО} відірваного хвоста.
Віслюк {УМЧАЛСЯ ВОН},
і з тим скінчився сон.
А я, стрепенувшися, прокидаюся,
і дуже баченим {ВО СНЄ} втішаюся.
.
ДЕВЛЕТ.
{УДІВІТЄЛЬНО}, що значити може лишень
отаке, що ні в кут, ні в двері руш?
{ЯХШИ} {СУДЬБА, СЧАСТЛІВИЙ} день?
{КТО ЄГО ЗНАЄТ?.. ЧУШЬ!}
Ходімо, в {БАБУШКІ} спитаємо,
як сон цей розуміти маємо?
.
(покинувши ашики, прямують до Серепе)
.
ДЕВЛЕТ і СЕДЕТ(разом)
Бабусю. ви спите?
.
СЕРЕПЕ.
Ні, дітки, ні...
Набридло спати вже мені...
.
СЕДЕТ.
Ви, {КАЖЕТСЯ}, добре тлумачите сни?
Чи правда те?
.
СЕРЕПЕ (пожвавлюючися).
Авжеж, в старі часи, ще дівувала твоя мати,
усяк ішов до мене в дім про сон свій розпитати.
Послухавши усе докладно,
я сон пояснювала ладно.
Кажи ж, кажи, що то за сон, дитино?
Що бачила ти? звіра? чи пташину?
.
СЕДЕТ.
{ЙОК}, {БАБУШКА} рудий віслюк
[(промовляє це скоромовкою, "без жодної коми" - то Серепе вчулося,
що то її названо рудим віслюком)].
.
СЕРЕПЕ.
О, що то за слова?! Зовсім відбилася від рук!..
Поштивості не маєш геть, пошани...
О час новий, безсоромний, розшарпаний!..
От за старих часів читати хоч не вміли,
а про {ҐІМНАЗІЯ} - й помислити не сміли,
але, як слід вестися, знали,
бо над усе поштивість цінували.
.
СЕДЕТ [(ошелешено обертаючись до Девлет).
Що сталося? Ти, може, поясниш?]
.
ДЕВЛЕТ. {АХ, ДУШЕЧКА, ОСТАВЬ}, облиш...
{ОПЯТЬ СТАРОЗАВЄТНА ПЄСНЯ,
КОТОРАЯ ДАВНИМ-ДАВНО ІЗВЄСТНА}.
.
ДЕВЛЕТ. {ВЄДЬ Я ПЛОХОГО НЄ СКАЗАЛА, ДАША}...
.
СЕРЕПЕ. О, що за імена то? ДАша, САша...
Усе в нові часи з ніг на голову ставши...
За старих часів геть таких імен не бувало.
За старих часів зі Святого Письма імена лише брали.
Як-от: Арз`у, Сар`а, Сед`Ет,
Султан, Мурат, Девл`ет,
Біян`а, Бі`Їм, Ханек`е,
Сим`ит, Бік`еч, Ахпік`е,
Гюл`юш, Хан`иш, Тьотек`е,
Тьот`еш, Бьод`еш, Мільк`е,
Айтол`у, Гечк`ей, хай не чують злі духи - Біч`е,
Тот`ай, Бікен`еш, Раг`ел, Кереч`е.
А тепер імена Святого Письма зневажено,
іменами руськими нас, як пошестю, вражено.
Тільки всякі там Даші, Саші.
Із зречення святих імен почавши,
зречуться потім і святої віри,
всі звичаї старі відкинуть добрі, щирі.
Чи останні часи?.. Кінець світу чи й справді надходить?..
То ще й це моя бідна голівонька побачити мусить, виходить?
.
ДЕВЛЕТ.
{ДОВОЛЬНО, БАБУШКА, УЖЕ} годі, буде.
Ви Седет ніяк не спробуєте {ПОНІМАТЬ},
ані слова їй {
НЄ ПОЗВОЛІТЄ} сказать.
Як почуєте, лице ваше сміхом сповниться замість огуди.
Седет бачила {СМЄШНОЙ} сон у цю ніч,
відбувалася в ньому дуже кумедна річ;
Седет віслюка у сні бачила,
то й питає оце вас, що б то значило?
.
СЕРЕПЕ.
Ах, дитинко, втішила ти мене,
хай тебе Божа ласка не обмине...
За старих часів казали: яка дівчина побачить у сні віслюка -
з женихом добрим зустріч на неї невдовзі чека.
А найгірше майбуття провістить,
якщо насниться ведмідь.
.
СЕДЕТ (із досадою).
Про жениха балачка ваша кожна,
нібито {НА СВЄТЄ} прожити без того не можна!..
.
ДЕВЛЕТ.
{ДОВОЛЬНО, САША, НА БУЛЬВАР
ІДЬОМ ГУЛЯТЬ}, нехай йому:
у мене {ВЄДЬ СОННІК} {БАР};
там, {ВЄРНО}, розшукаємо,
осла побачити - {ЧТО ЗНАЧІТ?
СМОТРІ, І БАБУШКА УЖ ПЛАЧЄТ...
ОСТАВІМ МИ ПРОТІВНИЙ СОН}.
.
СЕДЕТ (дивлячись у вікно).
Дивись,{ПРОШОЛ КАКОЙ-ТО ГОСПОДІН.
ШАТЕН, ЙОК, РИЖІЙ, ЙОК, БЛОНДІН...
ПОЙДЬОМ, ПОСМОТРІМ, ПРІЄЗЖИЙ ОН}...
.
(Седет і Девлет, накинувши літні шалі й обійнявши одна одну за талію, виходять назовні, наспівуючи)
{В МІЛИЄ, ЯСНИЄ ОЧІ ТВОЇ
ДАЙ НАГЛЯДЄТЬСЯ МНЄ ВВОЛЮ}.
.
ЯВА 1а,
(Серепе одна).
[В оригіналі кілька змін складу дійових осіб на сцені не
позначено новою явою. Щоб зберегти нумерацію решти яв, довелося
позначати пропущені в такий-от спосіб]
.
СЕРЕПЕ.
Хай Бог душу мені відбере,
із цих часів мене забере,
тоді знов я порину в життя старе.
Нові часи - лихі, погані,
видно, прийшли часи останні...
(позіхає).
Може, сон хоч прийде - єдиний рятунок, єдине бажання...
(діставши з-під канапи папучі, взувається й виходить до внутрішньої кімнати).
. ПОЙДЬОМ, ПОСМОТРІМ, ПРІЄЗЖИЙ ОН}...
.
(Седет і Девлет, накинувши літні шалі й обійнявши одна одну за талію, виходять назовні, наспівуючи)
{В МІЛИЄ, ЯСНИЄ ОЧІ ТВОЇ
ДАЙ НАГЛЯДЄТЬСЯ МНЄ ВВОЛЮ}.
.
ЯВА 1а,
(Серепе одна).
[В оригіналі кілька змін складу дійових осіб на сцені не
позначено новою явою. Щоб зберегти нумерацію решти яв, довелося
позначати пропущені в такий-от спосіб]
.
СЕРЕПЕ.
Хай Бог душу мені відбере,
із цих часів мене забере,
тоді знов я порину в життя старе.
Нові часи - лихі, погані,
видно, прийшли часи останні...
(позіхає).
Може, сон хоч прийде - єдиний рятунок, єдине бажання...
(діставши з-під канапи папучі, взувається й виходить до внутрішньої кімнати).
ЯВА 2
.
Зирзоп Овад'яка входить, наспівуючи: на ньому літній парусиновий
костюм, на голові караїмська папаха; наспівуючи, знімає верхнє,
залишаючися в жилеті.
.
ОВАД'ЯКА
(знадвору, до його появи, чути, як співає, зайшовши, поволі стишує спів)
Біда батьків - оті дівчата,
бодай їх брали б у {салдати}...
Зроби так, Боже, Боже дай,
димпилдай.
(прямо зі співу починає гукати до жінки).
Біч`е, Біче, душе моя, Біче!
(тихіше) Уф, я голодний, аж серцю зле...
Чи погукати гучніше ще?..
(щосили)
Біче, йди швидше, чоловік зве!
{Ей}, жінко, чоловік твій кличе!
.
ЯВА 3
Біче входить з кухні, фартух у борошні, в руках качалка.
.
БІЧЕ (грізним голосом).
Що (с)кажете, мій пустомовний чоловіче?!
.
ОВАД'ЯКА (одразу збавляє тон, запобігливо)
Бічечко, чічечко [в оригіналі "чічЕк", що словник перекладає "квітка"; отже
слово "чічка" - тюркського походження], скарб без ціни,
{пєрв`Ой}, я голодний такий, збагни...
.
БІЧЕ.
Вже ж знаю: кричали, як негодований віслюк реве.
.
ОВАД'ЯКА.
{Второй, мамочк`а}, іду я з {кагв`е}:
там побачив я гостя одного,
хто такий, поцікавився в нього,
а навіщо цікавивсь, казати дарма,
певно, це ти тямиш сама.
.
БІЧЕ.
Щось не втямлю, який сенс у тім.
Хто то був? татарин? караїм?
.
ОВАД'ЯКА.
Вже ж не {франсус} і не {інгліз}.
Ті поки що до Криму не вертають
й до Гладуна в кагве (шинок?) навряд чи завітають.
Хіба не ясно? Ти ж з обідом не барись!
.
БІЧЕ.
Хай висліпить мене, не буду слову вашому слухняна!
Допоки не розповісте, на стіл збирать не стану!
.
ОВАД'ЯКА.
Ну добре, слухай,
слухай, балакухо.
{Пєрв`ой}... Зевад'яка продав коня,
{второй}... мене на базарі перейняв,
{трет`ій}... "Овад'я",- мені сказав,-
"гайда до Гладуна",- запропонував;
а там, крім нас, я ще п'ятьох нарахував:
Пугар Мош`у, Барило Елчаф`ан,
{Носос} Юс`еф - сусіда наш через паркан,-
[Запозичене слово "насос" караїми вимовляли саме так, із
двома "о". За законами караїмської фонетики, ненаголошений
голосний уподібнюється наступному наголошеному]
а ще був Пашак`а Вода-не-Пий,
також Елішак`А Нетверез`ій.
Всередину зайшов я, сів,
пив, закусив, а після того встав.
.
БІЧЕ.
Уф, я у розпачі!.. А гість хто був і що робив?
Звідкіль, з якого міста завітав?
.
ОВАД'ЯКА.
{Пєрв`ой}... рудий молодик,
{второй}... і кучері, й брови руді,
{трет`ій}... на зріст куцак, а вшир - кругляк,
крутій, мудрак, але, либонь, голяк.
Тож, слухай, зветься, наче, Шомал`ак,
а прізвище - Артс`из [насичений], ні, навпаки, Типс`из...
А нащо він тут - піди розберись!
(останнє речення мовить із хитрим виглядом, бо чудово розуміє, "нащо він тут", та вдає нетямущого)].
.
БІЧЕ.
Навіщо приїхав? Дівчину шукати!
Когось напевне посвата.
.
ОВАД'ЯКА.
Еге, прокормитися вдома [?] не стало вже способу,
то поїхав шукати посагу.
.
БІЧЕ.
То не баріться, коли так,
бо ж і у вас дочк`а є.
.
ОВАД'ЯКА.
Вже, моя люба, про цей факт
я двадцять років знаю.
.
БІЧЕ (струсонувши чоловіка).
Цілком можливо, але мерщій біжіть,
й до нас обов'язково звіть...
.
ОВАД'ЯКА (стрепенувшися).
Кого? кого? прибулого молодика?
гостей? священика? дяка?
.
БІЧЕ.
Ні, ні, не метушіться, а збагніть:
до Хоросчик Хенекетти швиденько йдіть.
Вона ж бо сваха, знає свою справу,
усе, як слід, аж до заручення доправить.
.
ОВАД'ЯКА.
Так воно так, а їсти коли ж будемо?
За справами про страви позабудемо...
.
БІЧЕ (штовхаючи чоловіка).
Чортяку (болячку) з'їж, невситима посудино!
Біжи мерщій, веди сюди Хенекетту мені!
.
(Овад'яка, не надівши верхнього вбрання, вибігає).
.
БІЧЕ. Оці мені чоловіки, народ забудькуватий -
покинувши вбрання, побіг із хати!
Швиденько його треба завертати! (стукає зсередини у вікно).
.
ОВАД'ЯКА (знадвору).
Що ще там в тебе?
.
БІЧЕ.
О лиха болячко!
Спиніться [чекайте?], це ж до вас моя балачка.
.
ОВАД'Я.
Я б швидше йшов, якби не говорила!
.
БІЧЕ (вибухає).
Вертайтеся, ви ж дещо не наділи.
Я тільки починаю говорити,
а ви одразу, мов несамовитий...
.
ОВАД'Я (оглянувши себе, присоромлено вертається).
Коли так, моя Бічечко (Біче допомагає йому вбратися),
то пробач, моя чічечко...
(Виходить, співаючи). Біда батьків, оті дівчата...
.
Ява 4.
Біче (сама).
.
БІЧЕ. І що за один той прибулий?
Що робить він, з чого годується?
Ой, лишенько, в печі забула
обід, що на сьогодні готується
(вибігає прожогом).
.
Ява 5.
Торгайчик Акпікетта входить [і знесилено спирається на одвірок].
.
АКПІКЕТТА.
{Уф}, змокла, спарилась... Пост`ою...
Коли ще був такий спекотний {май}?!
Ой, пробі, ледве доповзла з бідою.
А де господарі? нікого щось нема...
Ні Серепе моєї, ні Седет,
де Бічетта моя, де мій Овад'яка?
Гей, поясніть, у чому тут секрет?
Чи сталася біда яка?
Здається так мені... але причину
ще й іншу пошукати я повинна.
Та обережненько, як горобець: стриб-стриб -
і все пронюхав, і в біду не влип.
.
(Біче входить, перевбравшися).
Ява 6.
Акпікетта й Біче.
.
АКПІКЕТТА.
Бічетта, любенька, як ся маєте, що поробляєте?
.
БІЧЕ.
Що маємо робити? Сидимо,
самі лягали, самі й встаємо.
А ви як? чи сватанн`я якісь маєте?
.
АКПІКЕТТА.
Св`атання, хоч убийте, мені взяти звідкіль?
Жениха на обрії жодного, повний штиль!
Женихів хороших великий брак,
йдуть мої справи, Бог знає, як.
Хай очі луснуть мої, геть погано,
прийшли, здається, часи останні...
.
БІЧЕ.
Чому не сідаєте? гірше від того не стане...
.
АКПІКЕТТА.
І не просіть [Не наполягайте], ніяк не можу сідати,
не повинна сідати, хай мене висліпить, не просто змушую себе прохати.
Не силуйте, сідати ніяк не з руки.
Знаєте, всі чоловіки
нетерплячі такі, зачекати, обрати кращу не в змозі.
Ми ж, бідолашні жінки, як горох при дорозі.
.
БІЧЕ [(скрушно, безнадійливо погоджується)].
{Ех}, горох - хто пройде, вхопить жменьку.
[(Передражнюючи Акпікетту)].
Хай вас висліпить, прошу сідати.
.
АКПІКЕТТА (сідаючи).
А де зараз ваша старенька?
.
БІЧЕ.
У спальні, знов хоче сон за хвостика впіймати.
.
АКПІКЕТТА.
Слово честі, скучивши, прийшла до вас;
коли ви забуваєте нас,
коли ви не приходите, я прийду;
у цім світі одну лише вас люблю...
.
БІЧЕ.
Що там у місті, що {бар}, що {йок}?
У вас завжди багато {новость}, чуток.
.
АКПІКЕТТА.
{Новость} дружать зі мною:
те тут почую, се - там.
Та знаю таку річ, що слово любові
від вас хіба, Бічетта.
Тот`ай, дружина
Ен`і Розпертого-Жиром,
дочечку народила...
(Далі схиляється до вуха Біче, тихенько; Біче аж щоку собі щипає від подиву).
Ще одна сваха наша,
Гечкейт`а Смачна-Барашка,
аж два сватання на однім тижні зробила:
позавчора дочку Пашак`и Мошак`и Сар`у -
за онука Сим`ити Казан-Сердитий Даніела;
позавчора ж дочку По-Вінця-Налитого Елішак`и Афедр`у
за сина Ер`она Ненадійного, Іман`ела.
Хай живуть дуже добре й красиво разом!
Дайбо скоро і вашій Седет,
а тоді Керечетт`овій Девлет...
А, до речі, де ваша {мармазель} зараз?
.
БІЧЕ.
Удома закінчивши всі діла,
з Девлет прогулюватися пішла.
.
АКПІКЕТТА.
Це добре, та, гуляючи, свого дому тримайся душею,
так само й гроші хай тримаються твоєї кишені.
.
БІЧЕ.
О молодість, безжурний час, безжурний світ!
.
АКПІКЕТТА.
{Гуляйт} побільше - от від мене їй {совіт}.
Бо час тебе несе, і не втечеш нікуди.
Що в пору не з'їси, того вже більш не буде.
А тепер, Бічетта, душечко моя,
облаштуймо долю вашої дитини.
.
БІЧЕ.
О любесенька Акпікетта, яким же (то) чином?
.
АКПІКЕТТА. Присягаюся, нічого ще не знаю `я.
Ще нічого нема в мене, тільки думкою довкола кружляю.
Не сприйміть дуже (надто?) боляче, бо лише припускаю.
Вже тепер побалакати хочу з вами,
не дорікніть мені цими словами...
За Сашенькою посагу даєте скільки?
Маю знати, бо якби то Бог призвів,
що женихи траплятимуться зрідка,
то диви, й у нашу сітку вскочить звір...
.
БІЧЕ (сміючись).
Кажуть так: звіра треба впіймати,
а вже потім здобич хвалити.
.
АКПІКЕТТА.
Але ж кажуть і так: щоб до столу сідати,
треба їжу спочатку зварити.
Бічетта, моя люба, жених є в наявності,
щодо грошей, щодо монети треба ясності.
Мушу завчасу знати про пр`идане -
от чим спричинено мої відвідини.
.
БІЧЕ.
Овад'яки зараз немає,
а без нього не скажу наше сл`ово я.
.
АКПІКЕТТА (ніби й не чувши останніх слів, веде своєї).
Звісно, як молодика гаразд не розпитаю,
не візьму я гріха на свою голову.
Типсиз, син Морхая-аки, Шомалак
без сватання звідси не поїде ніяк.
Доброї вдачі, статечний, шанований,
начитаний, вчений, {абраз`ованний}.
Молодика розпитавши, все я взнала
і, люблячи вас, до вас завітала.
Сашу вашу достойною завжди вважала.
Ясність, однак, потрібна для справи,
щоб висохла ложка, вийняти треба зі страви.
Скільки грошей? яке слово ваше?
Хай кожен свій дар відкрито дає, не ховавши,
синові треба ясне ім'я давати,
щоб завжди було легко його звати.
[Самі ж знаєте, прислів'їв про ясність багато].
.
Ява 7 (заходять Овад'яка, Хенекетта).
.
ОВАД'ЯКА (співає).
Бодай їх брали б...
(помічає Акпікетту).
Ого, й Акпікетта прийшла, то діла буде небагато.
[Дві свахи тут]. Двом акробатам на однім канаті не стрибати.
.
ХЕНЕКЕТТА.
Еге, Акпіке... ти тут у справі якій?
Куди не прийду, там і ти, як стій.
Ніби за спиною у мене ходиш стиха.
Чекайте, ще скуштуєте від мене лиха.
І ти, й твої дві дочки, й чоловік твій голомозий...
У кожній справі бо ти в мене на дорозі!
.
ОВАД'ЯКА [(навмисно неквапливо починає мовити; усі поволі обертаються
до нього, слухають, намагаючися зрозуміти, до чого він веде)].
{Пєрв`ой}... як ішли ми сюди, весь час
я за вами йшов, вам у спину дивився.
{Второй}. . . {папіроса} погасла якраз
({папіроса моя погас}),
отож запалити її знов зупинився.
[(Хенекетта та інші дивляться на нього очікувально, а він,
витримавши паузу, з удаваною серйозністю розводить руками)].
Ніхто поза спиною у вас не ховався...
.
ХЕНЕКЕТТА (отямившися, знов накидається на Акпікетту).
Я проклену тебе, начувайся!
Не сунься ні до яких моїх справ,
мені протистояти - Боже збав!
. без сватання звідси не поїде ніяк.
Доброї вдачі, статечний, шанований,
начитаний, вчений, {абраз`ованний}.
Молодика розпитавши, все я взнала
і, люблячи вас, до вас завітала.
Сашу вашу достойною завжди вважала.
Ясність, однак, потрібна для справи,
щоб висохла ложка, вийняти треба зі страви.
Скільки грошей? яке слово ваше?
Хай кожен свій дар відкрито дає, не ховавши,
синові треба ясне ім'я давати,
щоб завжди було легко його звати.
[Самі ж знаєте, прислів'їв про ясність багато].
.
Ява 7 (заходять Овад'яка, Хенекетта).
.
ОВАД'ЯКА (співає).
Бодай їх брали б...
(помічає Акпікетту).
Ого, й Акпікетта прийшла, то діла буде небагато.
[Дві свахи тут]. Двом акробатам на однім канаті не стрибати.
.
ХЕНЕКЕТТА.
Еге, Акпіке... ти тут у справі якій?
Куди не прийду, там і ти, як стій.
Ніби за спиною у мене ходиш стиха.
Чекайте, ще скуштуєте від мене лиха.
І ти, й твої дві дочки, й чоловік твій голомозий...
У кожній справі бо ти в мене на дорозі!
.
ОВАД'ЯКА [(навмисно неквапливо починає мовити; усі поволі обертаються
до нього, слухають, намагаючися зрозуміти, до чого він веде)].
{Пєрв`ой}... як ішли ми сюди, весь час
я за вами йшов, вам у спину дивився.
{Второй}. . . {папіроса} погасла якраз
({папіроса моя погас}),
отож запалити її знов зупинився.
[(Хенекетта та інші дивляться на нього очікувально, а він,
витримавши паузу, з удаваною серйозністю розводить руками)].
Ніхто поза спиною у вас не ховався...
.
ХЕНЕКЕТТА (отямившися, знов накидається на Акпікетту).
Я проклену тебе, начувайся!
Не сунься ні до яких моїх справ,
мені протистояти - Боже збав!
АКПІКЕТТА.
Ні, зовсім ні, хай моє око лусне одразу!
Стежити, видивлятися - хай стріла мене вразить!
Сама я прийшла, зовсім без ніякого діла,
щ`о тут діється, поміж вас дізнатись хотіла.
Щоб моїм очам обом повипадати!
Щоб мене скинув Бог з даху моєї ж хати!
Я минулої п'ятниці йшла до лазні, як завше,
що вона на ремонті, зовсім не знавши,
і, побачивши це, що всі плани зламало,
йшла кудись навмання, що робити, гадала.
А дорогою Бічетту мою любу зустріла.
Побачивши мене, вона дуже зраділа.
Там ще одна лазня недавно з'явилася,
разом із нею ми в ній помилися.
Помившися, вдяглися, вийшли,
зустріччю були дуже втішені.
Відтак моя Бічетта змусила мене покл`Ястись,
що до них я виберуся якось.
Сказала: "Хай осліпнути вам, як не прийдете".
Оце тут-таки в неї спитайте, якщо не вірите.
От чому я тут, разом з вами...
Мене лаєте завжди всякими словами,
що перед вас я скрізь встигаю,
що ваш кусень хліба собі хапаю...
.
ХЕНЕКЕТТА.
Ну годі, годі, зайве не балакай,
роздзявкалася, як собака...
То забирайся ти вже звідси, живо!
Я ж добре знаю, кароока квітонько,
що кожному ти жениху назвешся тітонька...
Не маєш сорому, як ті безрогі з хліву!
.
АКПІКЕТТА.
Та звісно ж (вже ж), сама знаю,
що рогів не маю...
Лишайтеся здорові, вже йду, в цю ж мить (зникаю в цю ж мить).
(сміючись) Гадаю, моя Хенекетта тут справу скінчить.
.
ХЕНЕКЕТТА.
{Гайда}, не смерди, дубове чоло, гидко слухати!
Пико безсоромна, неотесана, зелена... зелена муха ти!
.
ЯВА 8.
Хенекетта, Біче і Овад'яка, який, нишпорячи в буфеті, щось
весь час жує [ковтає] й запиває)
.
ХЕНЕКЕТТА.
Тепер, Біче, так зробим: я піду,
молодика хутенько приведу,
йому сказавши, який посаг вам під силу,
і тим закінчимо це діло.
.
БІЧЕ.
Дві тисячі п'ятсот дамо - і все.
Межа це для нашого статку.
.
ХЕНЕКЕТТА.
Але знай, Біче: ця річ - не пусте;
та, хоч як буде важко, зроблю я все чисто й гладко...
Тільки хай про цю справу не знає ніхто.
Чужі вуха - справі на шкоду.
Бо буває, коли хтось дізнається, т`о
як крізь браму відкриту, жених уходить.
.
ОВАД'Я (з ротом, повним їжі).
Звичайно, справді, Хенекетта...
Прочини тільки браму - жених бігцем виліта...
Залиша(ю)ться жінки незаміжні, в яких ноги пов'язані,
що їм відходити далеко від дому заказано.
Ви й не кажіть, Хенекетта...
Бо так говорить книга та,
що від Провидця прийшла до нас.
Цього тижня в кенасі читали якраз,
щоб напоумити наших дівчат
що їхні примхи вже в печінках сидять.
Ісая-пророк тим пророцтвом, мовляв,
якраз-от жінок про їхню долю наставляв:
от надійдуть часи останні,
такі тяжкі, такі погані;
жінки заповнять край ущерть,
чоловіків покосить смерть,
самців нестача буде така,
що сім жінок одного мужика
ця в тієї вириватимуть
і такі слова йому казатимуть:
{пєрв`ой}... непотрібна нам їжа твоя й вода,
{второй}... ані дім твій, ані дані тобою шати,
{треті`й}... ані гроші твої, ані шана...
Будь ласка, інше нам дай...
Вже за те тобі вдячні будемо,
як ім'я й звання своє нам даси"...
Тож казав пророк: "Знайте, люди,
скоро прийдуть останні часи..."
.
БІЧЕ.
Пробі, обридло! Повело вас куди!
Занадто розходилися, випийте води!
Бачу, в священики записалися,
їхнього пустослів'я набралися!
(переходить на крик, навіть лемент).
Йдіть по Седет мерщій, нехай якшвидше
від Керече вона вертається додому.
Але ж тихенько там її покличте,
щоб таємницю не дізнатися нікому...
.
ОВАД'Я ({увесь цей час продовжує похопливо їсти}; стрепенувшися).
{Пєрв`ой}...вже йду, будь-ласка, Біче, збираюся,
{второй}...але серце моє захлинається.
.
БІЧЕ (кричить ще дужче, аж верещить).
[Жерти треба менш], не барися, пелько бездонна!
Зовсім виду нема встиду, вайло безсоромне.
.
(Овад'яка вибігає).
.
ЯВА 9
(Біче й Хенекетта).
.
БІЧЕ.
То ви будьте ласкаві, Хенекетта,
не гаючись, цієї ж години йдіть,
молодика, узявши, притягніть.
По цьому й справонька скінчиться та.
.
ХЕНЕКЕТТА.
Звичайно [будь певна? авжеж?], для твоєї дитини блага
Хенекетта твоя всі сили віддати ладна.
(іде)
.
ЯВА 10.
(Біче одна).
.
БІЧЕ (склавши руки, як складають, коли моляться Богові).
О Господи Боже, якби то наш задум удався,
якби той прибулець моїй Саш`еньці дістався,
то сьогодні б велику учту побачив у н`ас ти.
Більш нічого не хочу, лиш того б молодика запопасти
(виходить).
.
ЯВА 11
(Овад'яка входить із Седет)
(Овад'я, як звичайно, співає: "Біда батьків...")
ОВАД'ЯКА.
Чому, доню, не радієш?
Чи сама цьому не виріш?
.
СЕДЕТ.
{Йок}, {папаша, нєт,
я очень рада,
но} нэ знаю, {что одєть}
мені {сєводня надо...}
(виходять до внутрішньої кімнати).
.
ЯВА 12.
(Овад'яка сам).
.
ОВАД'ЯКА.
Коли в дівчат є десять {плать},
завжди не знають, що вдягать.
Як геть з плечей свою дитину сплавлю,
то, обіцяю, {магарич} поставлю
усім друзям-приятелям нашим;
піде хай тільки з дому С`аша:
{пєрв`ой}... дві найбільші бочки візьму
горілки й вина -- хай п'ють, скільки треба;
{второй}... скрипалів шістнадцять найму,
і бубон хай грає, аж репне...
(танцюючи, співає).
Багатів, багатітиму, друга прошу їсти-пити, {ах}...
Усім друзям, що мене люблять, тисячу літ жити, {ах}
(недоспівавши пісню, бачить з вікна прихід свахи, а з нею жениха).
.
ОВАД'ЯКА (кричить).
Мамо, Біче, Седет,
швиденько прибирайте хату!
.
ЯВА 13.
(Серепе з Біче входять)
.
БІЧЕ.
Та не кричіть, жених вже йде...
Ви криком можете його злякати...
.
ЯВА 13а.
(входять Шомалак і Хенекетта)
.
ХЕНЕКЕТТА.
Ось подивися, Шомалаку, на свого тестя,
володаря цього великого дому й обійстя
(Шомалак потискає Овад'ї руку).
Старша теща твоя, відданиці бабця, до руки її прикладися
(Шомалак цілує руку в Серепе).
А оце твоя теща -- добре до неї придивися
(Шомалак потискає руку Біче).
[Бо ж говорять]: подивившись на край, тканину бери,
подивившись на матір, дівч`ину бери.
.
ШОМАЛАК.
А де ж дівчина? Я не бачу.
Не розумію, що то значить
(стоїть у дверях і крутить на руці {соломєнну шляпу}).
.
ХЕНЕКЕТТА.
Зараз, швидко
приведу, виросте тут наша квітка.
Такі красуні зустрічаються рідко
(заходить до внутрішньої кімнати).
.
ЯВА 14
(Біче, Серепе, Овад'яка, Шомалак).
.
БІЧЕ (Шомалакові).
Чому в дверях ви зупинилися?
.
СЕРЕПЕ.
Не соромтеся, сідайте отам.
.
ОВАД'ЯКА.
Де, цікаво, ви {шлапу} куп`или цю?
Мабуть, у Каховці, чи не так?
.
ШОМАЛАК.
Та ні, {как можно}, в {Адесі}.
.
ОВАД'ЯКА.
В усіх відношеннях {шлапа} добра, {от про що йдеться}.
{Пєрв`ой}...дайте в руках потримать,
{второй}...добре сплетена {солом`а},
{трет`ій}...і {лєнта} не перекручена, п'яного ґанджу нема
(Біче чоловіка смикає за одяг),
{четвьортий}...та не сварися ти, жінко, дарма...
{Ег}, почім узяли ви {шлапу} свою?
Рубель тридцять ціну даю.
(Серепе з Біче виходять до внутрішніх кімнат)
.
ЯВА 15
(Шомалак і Овад'яка).
.
ШОМАЛАК.
{Как можно}, дванадцять карбованців віддав,
у самого Пташнікова придбав.
.
ОВАД'Я.
Ну то добре, яким ділом займаєтесь, ремеслом?
Звісно, тільки шукаєте, чим зайнятися,
марно тиняєтеся базарним багном,
заробітки хіба що насняться?
.
ШОМАЛАК.
{Как можно}, на {комміссія} беру я товар.
Як не вірите, Хенекетта підтвердить вам.
.
ОВАД'ЯКА.
Усі пішли, піду за ними й я,
бо не завадить допомога їм моя
(виходить).
.
ЯВА 16
(Шомалак сам).
.
ШОМАЛАК.
Ага, {прішла уже пора
і нам женіться...}
{Шимді давай бізґэ пар`а}
[(перекладає для глядачів)
тепер і нам давай грошики, пар`а
(на останньому слові робить відомий жест двома пальцями, що
означає гроші)],
{прішла і наша косовіца}...
(поглядає в дзеркало)
{Как можно}?.. Такому, як я, молодц`ю
дві тищі п'ятсот лиш давати...
У банку процентів на хліб і на воду дадуть і на всю суму цю...
А ще ж треба хату і {мєбєл} до хати...
{Как можно}?.. Борги мені треба сплатити;
чоботи, [весь] {костюм} поновити:
{чёрны п`ара, лєтні палто,
пінджак, кьонч`ек [(перекладає: штани -- і показує на штани)], а то},
що на мені, вже таке тонке,
порветься скоро, бо нетривке.
До того ж, і це все на виплат узято.
Лише за вбрання треба триста віддати...
{Как можно}?.. Дуже мале прид`ане.
От мій товариш недавно
три тисячі триста отримати зміг;
а вже ж не такий був {завидний} жених:
сіллю торгує,
копійку рахує,
сестер двох годує --
в нього дружина не порозкошує.
А мені й небагато доволі бува --
безжурна самотня моя голова...
Зі старим своїм батьком якось раду я дам:
він хоч літній, але прогодується сам.
Він зціляє, на віск виливає, ворожить --
робить справу громадську, громадська особа... {Как можно}?..
Тож {джамат} догодує його, а не схоче лишень --
язиком своїм всіх їх він згубить упень...
Я для кожних батьків є выг`одный жених,
перш ніж глянуть на доню, глянь в кишеню до них.
{Как можно}?.. Більшого слід пошукати.
{Мєж тєм}, прийшовши вже до дівчини до хати,
"{любімая}" -- сказати їй, -- "візьму". І ошукати...
.
{Но} завтра точно треба завітати,
куди поведе сваха та мал`а,
яка сьогодні в моїм {номєрє} була,
{ведь, кстаті,} й родичка мені, як довелося взнати.
Сиджу в готелі в {номєрє}, десь у годині першій.
Аж тут до мене
кинулась, туди буквально вдершись,
якась маленька жіночка з блискучими очима --
додолу повалила, вхопивши ув обійми.
Забув вже, як назвалася по імені.
"Душе моя!" -- [до мене, і всі вітання, що ви тільки знаєте]:
"Із приїздом, [як си маєте], що поробляєте...".
"Сину тітки Тохтар`и моєї,
цв`іте нашої рідні всієї!
Для нас усіх ви втіхою були!
Навіщо в край наш прибули?"
"Прибув у справах",-- я відповідаю.
"Не крийтеся, бо вже ж я знаю.
За нареченою. Тепер якраз
багато є дівчат на відданні у нас,
цілком придатний "товар" для вас.
Оце піду, дізнаюся враз,
хто який посаг дасть".
Та відьма молода пішла, а ця стара прийшла.
І звідкіля про мій приїзд дізнатися могла?
(Знов заглядає в дзеркало й поправляє вуса)
Вже ж звідкіля! {Как можно}? Знають скрізь,
хто є Шомалак Маркович Типсиз.
якась маленька жіночка з блискучими очима --
додолу повалила, вхопивши ув обійми.
Забув вже, як назвалася по імені.
"Душе моя!" -- [до мене, і всі вітання, що ви тільки знаєте]:
"Із приїздом, [як си маєте], що поробляєте...".
"Сину тітки Тохтар`и моєї,
цв`іте нашої рідні всієї!
Для нас усіх ви втіхою були!
Навіщо в край наш прибули?"
"Прибув у справах",-- я відповідаю.
"Не крийтеся, бо вже ж я знаю.
За нареченою. Тепер якраз
багато є дівчат на відданні у нас,
цілком придатний "товар" для вас.
Оце піду, дізнаюся враз,
хто який посаг дасть".
Та відьма молода пішла, а ця стара прийшла.
І звідкіля про мій приїзд дізнатися могла?
(Знов заглядає в дзеркало й поправляє вуса)
Вже ж звідкіля! {Как можно}? Знають скрізь,
хто є Шомалак Маркович Типсиз.
.
ЯВА 17(входять Хенекетта, Овад'яка, Серепе, Біче і Седет).
.
ХЕНЕКЕТТА.
Оце, Шомалаку, й {мадмазель} наша,
наша шира, цнотлива, бездоганна С`аша.
Красуня з красунь -- хоч весь світ обійди-обдивись.
.
ШОМАЛАК (стрепенувшися, підходить).
Шомалак Маркович Типсиз.
.
СЕДЕТ.
Зирзоп (пауза) Алєксандра Авдєєвн`а.
.
СЕРЕПЕ (підскокує на канапі).
Хто, хто, дитино? {(скрушно, вбік)} Куди наш котиться дім, хто зн`а...
.
СЕДЕТ.
{Шомалак Марковіч, зачєм Ви всталі?
Садітєсь, навєрно Ви усталі}.
.
ШОМАЛАК.
{Как можно, нікогда}.
.
СЕДЕТ.
{Будьтє, как дома, нє стидітєсь.
Я Вас прош`у, садітєсь}.
.
ХЕНЕКЕТТА.
[Що, Шомалаку, серце вам відповіда]?
Ну як, сподобалась вам Саш`а?
.
ШОМАЛАК.
{Как можно}, лежить до неї душа,
з першопогляду її вподоб`ав я.
.
ХЕНЕКЕТТА.
Коли так, то сватай її негайно.
.
ШОМАЛАК.
{Как можно}, я дам тільки слово.
Від'їжджаю, за два дні вернуся знову,
остаточно вже посватаюсь відтак.
А тепер моє прохання до вас, Хенекетта:
щоб про сватання це й досягнуту згоду
не дізнався завчасу в цім місті жоден.
Бо вже ж знайдеться, хто розладнати годен.
.
ХЕНЕКЕТТА.
Та звісно ж, як дізнаються люди,
то всій справі похорон буде.
.
ХЕНЕКЕТТА, ШОМАЛАК, СЕРЕПЕ, ОВАД'ЯКА (усі разом).
Хай все між нами лишається, ніхто не має знати,
як хтось дізнається, то вмить все може зіпсувати.
.
ШОМАЛАК.
І на дівчину, і на гроші я згоден.
Тільки зранку мені на {по`єзд}, більш затримуватись не годен.
Мушу вдома я бути завтра будь-яким робом.
.
ХЕНЕКЕТТА.
Добре, добре, синку, [як повернешся, тоді все зробим].
.
(Седет і всі члени родини наввипередки збирають на стіл).
.
СЕДЕТ.
{Довольно вам старух там слушать.
Шомалак Марковіч, пожалуйтє покушать}.
.
ШОМАЛАК.
{Как можно, с удовольстві`єм.
Я с Ваших мілих ручєк с'єм.
.
(Біля столу на покуті на вкритій гарною тканиною канапі Серепе
й Овад'яка, який весь час їсть і п'є, дедалі більш розстібаючись.
Усі їдять. Шомалак із Седет із одного боку, Хенекетта з Біче
з іншого).
.
ОВАД'ЯКА.
Так не годиться.
{Пєрв`ой}...музику треба при випадку такому,
{второй}...Хенекетта долучена до таємниці;
щоб не дізналися сторонні,
чи не буде ваша ласка, Хенекетта, піти додому
й покликати вашого сина Бабакая,
хай він на скрипці нам заграє.
(співає)
Кінець, кінець, кінець, змінився час,
чи лазня лишилася, чи таз...
.
ХЕНЕКЕТТА.
Йду, будь-ласка, йду,
у цю ж годину приведу (виходить).
.
ЯВА 18
(Овад'яка, Біче, Серепе, Шомалак і Седет)
.
ОВАД'ЯКА.
Будь-ласка, пісню заспівай нам, С`аша...
.
СЕДЕТ (соромлячись).
{Я нє умєю пєть, папаша...}
.
ШОМАЛАК.
{Как можно, чтоби Ви нє пєлі?
С такім хорошім голосом, нєужелі?}
.
СЕДЕТ.
{Чєм пєсні пєть, уж лучше умєрєть.
Да я нє знаю, что Вам спєть?}
.
БІЧЕ.
Чому не співаєш, Саша, не будь аж занадто скромною.
Дивуюся, хай мене висліпить, із твоєї засоромлености.
Скільки в світі пісень -- то невже не ста`є тобі?
Заспівай хоча б цю: {"Маргаріта, праздніком свєтлим"}.
.
ЯВА 19
(входять Хенекетта із сином Бабакаєм).
.
БАБАКАЙ [(вітається)].
Щасливі у справах ваших будьте,
хай Бог вам дає лише набутки
(Бабакаєві підсувають стільця, Бабакай сідає).
.
ОВАД'ЯКА.
Наповнюйте келихи пошвидше [усі наливають чарки].
.
БАБАКАЙ.
Молодим хай любов і згода (п'є).
.
БІЧЕ (торкаючися Шомалака, припрошує).
Чого не їсте ви? Їжте.
Будь ласка, соромитись годі.
.
СЕРЕПЕ (Шомалакові).
Женихи у старі часи
були певні себе та зграбні.
Чому нічого не їси?
В давнину женихи не були такі безпорадні.
.
ШОМАЛАК.
{Как можно}, багато й так з'їв, вже нес`ила це,
вже як муха, що в своїй їжі втопилася.
.
ХЕНЕКЕТТА.
Чом соромишся, Шомалаку, чи ж наївся так скоро?
Негаразд, дитино, негаразд.
Оцю ще ніжку обов'язково
з'їж, шануючи нас.
.
ШОМАЛАК.
{Как можно}, вже й так з'їв я три кусні зайві.
.
ОВАД'ЯКА.
Ого, в нашого жениха апетит зростає.
.
СЕДЕТ.
{Шомалак Марковіч, прошу я Вас,
нє торгуясь, єсть і піть}.
.
ШОМАЛАК.
{Как можно, с мухой квас
готов я піть і Вас любіть}.
.
ОВАД'ЯКА (до Бабакая).
Бач, Бабакаю, Ісаєю пророком мовлено,
що й для наших жінок придатись могло б воно.
От надійдуть часи останні
такі лихі, такі погані.
Чоловіків не стане геть,
жінки заповнять край ущерть.
А самотність довічна їх ляка --
то сім жінок одного мужика
ця в тієї вириватимуть
і такі слова йому казатимуть:
{пєрв`ой}... непотрібна нам їжа твоя й вода,
{второй}... ані дім твій, ані дані тобою шати,
{трет`ій}... ані гроші твої, ані шана...
Будь ласка, інше нам дай...
Вже за те тобі вдячні будемо,
як ім'я й звання своє нам даси"...
Тож казав пророк: "Знайте, люди,
скоро прийдуть останні часи...".
(перехиляючи чарку горілки)
[Як лічилка говорить:] Раз, два, три,
одну чарочку випий і ти.
[(припрошує Шомалака)]
Беріть рибу, беріть курку, все, до чого лежить душа...
.
БІЧЕ.
А халву [вимовляє: "галву"] готувала наша Саш`а...
.
ОВАД'ЯКА.
{Як то кажуть,} бери скрипч`ину,
пов'яжу я круг тебе хустину
[(оперезує хустиною Бабакая)],
грошенят до кишені кину,
грай для жениха й відданниці-дівч`ини.
(Бабакай грає до танцю)
(Овад'яка, попросивши Бабакая змінити мелодію, встає й танцює)
ОВАД'ЯКА (співає).
Є ж жінки,
є ж такі!
Не встають на світанку,
не йдуть на кухню зранку,
і діти в занедб`анку --
відьми, поганки,
циркові акробатки,
до слів свого мужа глухі,
є ж такі жінки, є ж такі!
.
(Хенекетта встає й танцює)
ХЕНЕКЕТТА.
Стривайте, я йду розплатитися з вами,
такої ж пісні й я заспіваю (співає).
І такі ж чоловіки,
є ж такі, є ж такі!
Не встають на світанку,
не йдуть на базар рано-зранку,
дім занедбано від даху до ґанку,
на умі, замість справ, забаганки,
у шинку сиділи б до ранку,
до {марусьок} такі вже прудкі,
є ж такі чоловіки, є ж такі!
.
(Овад'яка з Хенекеттою разом, співаючи, танцюють)
.
ОВАД'ЯКА.
Є й такі жінки.
.
ХЕНЕКЕТТА.
Є й такі чоловіки.
.
(Завіса поволі-поволі опускається).
.
.
ДРУГА ДІЯ.
(У домі Зевад'яки Зампари. Їдальня, двоє дверей: одні назовні,
інші до внутрішніх кімнат; навпроти глядачів два вікна, попід
вікнами канапа, {стол}, {шкаф}, стільці. На канапі лежить,
розкинувшися, Зевад'яка Зампара, перевертаючися з одного
боку на інший, його очі весь час стуляються. Носовичок, що
стромить із кишені, прикриває його обличчя).
.
[ЯВА 1].
.
(Керече й Девлет з обережністю входять до кімнати, накривають
Зевад'яку й так само обережно виходять з кімнати).
.
ЯВА [1а].
.
ЗЕВАД'ЯКА [(крізь дрімоту)].
Одначе, деньки гарячі
[(відганяє муху)].
І мухи -- сказилися наче...
Заснуть не дадуть, невідчіпні.
Вони до жінок подібні
(засинає, захропівши, [на боку]).
.
Ява 2.
.
ОВАД'ЯКА (входить, наспівуючи).
Біда батьків - оті дівчата,
бодай їх брали б у салдати...
Зроби так, Боже, Боже дай,
димпилдай.
.
Ого, мов прилипла до подушки щока,
мій баджанак дає хропака,
хай мед з його столу ніколи не зника...
{Пєрв`ой}, любесенький... необхідно, щоб ти встав,
{второй}, любесенький... не мовчатимуть мої вуста,
{трет`ій}, любесенький... всією душею, друже, до тебе,
{четверт`ий}, любесенький... про сватання розповісти треба.
Вже вчора розповісти так мені кортіло,
але Біче суворо заборонила,
закляла: як щось бовкнеш д`е,
то хай язик твій відпаде.
Гай, не втерплю, чи буде мені це в провину?
Якщо другові не скажу, нечемою (здіймає руки до неба) я просл`ину.
Зевад'я, небоже, чому спиш забагато?
Удень, далебі, не треба спати.
Бо що робитимеш довгі ночі?
(з кишені дістає пляшку монополь-горілки, дає Зевад'ї понюхати -- Зевад'я не реагує).
Ого, прокидатися {баджанак} не хоче.
Є в раю одна криниця,
з неї набрав я цієї водиці.
На-от, понюхай, сну не залишиться й знаку,
і подякуй мені, свому {баджанаку}.
(Зевад'яка [знай] хропе).
Ого, і цей бальзам даремний,
казьонна горілка така непевна,
{градус`и} міцности сфальшовано,
у давнину горілка не так`ою була,
бо в давнину горілка, згадати,
гострішою була -- не зрівняти...
Тепер якась вона несправжня наче...
Чи не дати трохи таб`ачки?..
А таки дам і, що буде, побачу...
(Дає понюхати табаки. Зевад'яка, понюхавши, [чхає], відкочується
до краю канапи й падає; Овад'яка, зайшовшися сміхом, виходить
надвір)
.
ЯВА 3.
.
ЗЕВАД'ЯКА (кричить гучно).
Девлет, Керече, рятуйте, гину!
Вийшло з голови все її начиння
[(нетерпляче). Не чують...] О вражі жінки, такі погані.
.
ЯВА 4
(Девлет і Керече стривожено входять)
.
ДЕВЛЕТ.
{О Ґосподі}, чи щось сталося з вами?
.
КЕРЕЧЕ.
Вай, недогледіли, горе мен`і!
.
ДЕВЛЕТ і КЕРЕЧЕ (разом).
Чи ви насмерть забилися?
.
ЗЕВАД'ЯКА
(лежачи на підлозі).
Поки що ні.
Тільки нога оця в двох місцях болить.
Щось незнане мене додолу скинуло вмить
.
(Керече з Девлет, нахилившися, дивляться).
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Не займайте, бо не тямите ви.
Тут потрібен знавець-костоправ.
Це не для жіночої голови,
бо вона -- для жіночих справ,
пироги щоб добре пеклися..,
.
(Овад'яка входить).
.
ЯВА 5.
.
ЗЕВАД'ЯКА (побачивши Овад'яку).
О, баджанак, будь-ласка, підійди, нахилися.
Поглянь, чи з ногою травма яка?
(Овад'яка, нахилившися, дивиться).
.
КЕРЕЧЕ.
Як си маєте, Овад'яка?
Слово чести, оце тільки вас побачила.
Що поробляють Біче, Саш`а?
.
ЗЕВАД'ЯКА (встаючи на ноги, гніваючись, [до швагра]).
Твоя теж, як моя, геть не втямлю жіночої вдачі я...
Що б поробляли Керече, Даш`а,
те саме поробляють Біче, Саш`а
[(обертаючись до дружини з дочкою)].
Будете над вухом тут мені базікать,
то краще йдіть звідсіля до дідька!
(Керече з Девлет виходять).
ЯВА 6Поки що ні.
Тільки нога оця в двох місцях болить.
Щось незнане мене додолу скинуло вмить
.
(Керече з Девлет, нахилившися, дивляться).
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Не займайте, бо не тямите ви.
Тут потрібен знавець-костоправ.
Це не для жіночої голови,
бо вона -- для жіночих справ,
пироги щоб добре пеклися..,
.
(Овад'яка входить).
.
ЯВА 5.
.
ЗЕВАД'ЯКА (побачивши Овад'яку).
О, баджанак, будь-ласка, підійди, нахилися.
Поглянь, чи з ногою травма яка?
(Овад'яка, нахилившися, дивиться).
.
КЕРЕЧЕ.
Як си маєте, Овад'яка?
Слово чести, оце тільки вас побачила.
Що поробляють Біче, Саш`а?
.
ЗЕВАД'ЯКА (встаючи на ноги, гніваючись, [до швагра]).
Твоя теж, як моя, геть не втямлю жіночої вдачі я...
Що б поробляли Керече, Даш`а,
те саме поробляють Біче, Саш`а
[(обертаючись до дружини з дочкою)].
Будете над вухом тут мені базікать,
то краще йдіть звідсіля до дідька!
(Керече з Девлет виходять).
(Зевад'яка й Овад'яка)
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Ну як, баджанаку, справи й розваги?
Сьогодні не бачив тебе ніде,
ані на базарі, ані в {кагв`е}.
Де цілий день ти провадив?
.
ОВАД'ЯКА.
Від учорашнього я ще й сьогодні клопіт мав.
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Що ж сталося, добро чи лихо?
чи є жених? звідкіль приїхав?
.
ОВАД'ЯКА.
Та жінці слово я давав
нікому та нічого не казати.
Поклявся: як щось бовкну д`е,
то хай язик мій відпаде.
Але від друга чи зумію приховати...
(показує на своє горло)
Отут ця таємниця аж пече,
ось зараз, наче, з язика впаде.
Але мовчу, ніщо від мене не під`е,
бо все ж побоююсь Біче.
.
ЗЕВАД'ЯКА.
На мовлене жінками не розвішуй вуха.
Вони ж багнищем пройдуть сухо.
Й загрузнувши, чистенькі випірнуть, не втонуть.
Вже ж від жінок недобрим запахом відгонить.
Жінки -- на голову нам ґуля.
Жінок слова -- мов та цибуля.
Але, сказати слід по правді,
немає без цибулі ради.
Від неї з рота тхне погано,
від неї в очу сльози стануть.
Але без цибулі не всмак їда.
.
ОВАД'ЯКА (стрепенувшися).
Атож, без жінок нам страх і біда.
.
[(Зевад'яка з подивом дивиться на Овад'яку, явно заскочений
таким неприйнятним для нього висновком з його ж власних
просторікувань; за якусь хвилю продовжує)].
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Ну, за такі слова жінки,
тебе благословлятимуть віки.
Але відсуньмо вбік жінок і більш не рушмо.
Послухай, що тобі сказати мушу.
Я Зевад'я, ти?
.
ОВАД'ЯКА (стрепенувшися).
Овад'я.
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Моя дружина -- Керече; твоя?
.
ОВАД'ЯКА.
Біче...
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Моя дочка -- Девлет-Дашеньк`а; твоя?
.
ОВАД'ЯКА.
Седет-Сашеньк`а.
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Ти і я -- баджанаки, швагри, і ніхто не ввіб'є між нас
.
ОВАД'ЯКА.
клин.
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Двох сестер ми з тобою тримаємо за
.
ОВАД'ЯКА.
дружин.
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Що мені розповів, поміж цих залишиться
.
ОВАД'ЯКА.
стін.
.
ЗЕВАД'ЯКА.
В дім твій ввечері вчора прийшов
.
ОВАД'ЯКА.
молодик один.
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Таку річ приховати від друга -- встид.
.
ОВАД'ЯКА [(погоджується)].
Розповісти негайно слід.
{Пєрв`ой}... коня ти вчора продав.
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Продав.
.
ОВАД'ЯКА.
{Второй}... на базарі мене погукав?
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Гукав.
.
ОВАД'ЯКА.
{Трет`ій}... ставити могорич до {кагве} ходив?
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Ходив.
.
ОВАД'ЯКА.
Там трохи пив, трохи їв?
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Пив-їв.
.
ОВАД'ЯКА.
Зі знайомими різними час провів?
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Провів.
.
ОВАД'ЯКА.
Там одного молодика вгледів?
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Вгледів.
.
ОВАД'ЯКА.
Шомалак Типсиз -- молодик себе так назвав?
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Назвав.
.
ОВАД'ЯКА.
Молодик оцей звечора й завітав.
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Завітав?
.
ОВАД'ЯКА.
Дочку мою вподобавши, слово дав.
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Слово дав?
.
ОВАД'ЯКА.
Десь за тиждень повернутися обіцяв.
.
ЗЕВАД'ЯКА (сміється дедалі дужче, крізь сміх).
Тесть ловив, роззява, ґав,
коли зять-жених тікав.
Жениха гукай: "Агов!" --
та вже й слід за ним схолов.
.
ОВАД'ЯКА (стрепенувшися).
О, що за мова? хто тобі сказав?
Зі щирим серцем наш дім жених вітав,
Сашеньку нашу вже так нахваляв,
узяти її слово дав.
Хенекетта влаштувала все, щоб ти знав.
Учора разом з ним приходила й вона.
.
ЗЕВАД'ЯКА (підходить до вікна).
Глянь крізь вікно: все видно тобі?
.
ОВАД'ЯКА.
Та все ж.
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Жінка ота знайома тобі?
.
ОВАД'ЯКА.
Авжеж.
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Виріш в мою добру раду тобі?
.
ОВАД'ЯКА.
Без меж.
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Думаю, варто б сховатись тобі.
.
ОВАД'ЯКА.
Я теж.
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Лізь під канапу й принишкни там.
.
ОВАД'ЯКА.
Вуст не розтулю, клянуся життям
(залазить під канапу).
.
(Зевад'яка бере в руку горілку, загортає її в папір; розправивши
поверхню канапи, [сідає й] починає обмахуватися читаною газетою).
.
ЯВА 7
(до дому входить Торгайчик Акпікетта).
.
АКПІКЕТТА (не помічаючи Зевад'яки).
Чи заходити, чи ні, все гадаю...
Чи тут справонька ця вдасться, не знаю.
Зевад'яка бо чоловік злостивий,
геть не такий він, як Овад'яка.
Він зневажає нас, жінок, жахливо,
і це при тому, що до нас він дуже хтивий,
нових коханок все собі шука,
а котру кинув -- то вона ж сяка-така.
А втім, Бог йому суддя, нехай ганить.
Кого люди знають, тим від наговору не забруднитися.
Кинутий до моря [здохлий] пес моря не споганить...
Таки зайду, дай-то, Боже, не помилитися.
(побачивши Зевад'яку)
Еге, то ви вдома, виявляється.
Зевад'яка, що поробляєте?
Втомившися від гарячого дня, відпочиваєте?
.
ЗЕВАД'ЯКА (стаючи роздратованим).
Ні, оце зараз їм огірок!
[Що за звичка питати зайве в усіх жінок?]
Чи не бачите: {газет} читаю.
.
АКПІКЕТТА. І про що в {газет} повід`ають?
.
ЗЕВАД'ЯКА. Війну, бійку провіщають,
і нічого крім.
Пишуть, знову поглядають
вороги на Крим.
Уявіть, з усіх земель зберуться разом
і війну почнуть зненацька, раптом.
Одних турків десять мільйонів може зібратись,
та де там -- певно, буде й п'ятнадцять;
{інґліси}, {франсиси}, німці,
поляки, греки, китайці...
Геть усі проти Росії з'єднаються,
і лихі тоді справи кримські...
.
АКПІКЕТТА.
{Вай}, прийдешні дні передбачити годі,
нащо треба війни, знають там, нагорі, а не ми тут, на споді...
Це останні часи, кінець світу, отож, надходить.
.
ЗЕВАД'ЯКА.
То й пишуть: кепські наші справи,
за тиждень ворог увійде до Перекопу.
.
АКПІКЕТТА.
Вай, не кажіть, живе ж там тітонька моя Симита Ґава.
.
ЗЕВАД'ЯКА.
А інший ворог візьме, певно, Симферополь.
.
АКПІКЕТТА.
{Вай}, не кажіть, багато близьких маю й там:
Зозуля Ілляк`а і Качка Епітт`а.
І Чапля Гечкейт`а, і Симак`а ще Птиця.
Так от чому щоночі хтось із них мені все сниться!
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Ще інший ворог прийде в Мелітополь.
.
АКПІКЕТТА.
Вай, там Мошак`а Ластівка, мій дядько, прожива.
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Невдовзі ж усі разом увійдуть у Севастополь.
.
АКПІКЕТТА.
{Вай} (перелякана, поривається бігти геть).
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Куди ж це ви? Та я пожартував.
.
АКПІКЕТТА.
Вай, лишенько... Оце так жарти в вас...
.
[ЗЕВАД'ЯКА.
Ти ба, злякалася Акпікетта Горобчик
за всіх своїх пташиних родичів.]
.
АКПІКЕТТА.
Хай висліпить мене, здалося зовсім ясно,
що на землі свіча моя погасла.
Поки не пізно, треба йти, гадала,
а йшовши, вже сама собі казала:
синові Як`упу напишу лист`а я,
що бійня певна буде в нас, хай знає,
в хазяїна хай розрахунок забирає
й, не гаючись, додому приїжджає.
.
ЗЕВАД'ЯКА. Ха, ха, ха, таки пожартував я.
.
АКПІКЕТТА. Хай висліпить мене, а я подумала, що правда...
А де Керечетта моя, Девлет, скажіть ласкаво.
.
ЗЕВАД'ЯКА.
А на городі сидять, роблять справу.
Ген, гуки чуєте? -- співають донесхочу.
[(осудливо)] Жіноцтво наше вже такий народ співочий...
(знадвору долинають пісні гуки).
.
АКПІКЕТТА.
Керечетту мою покликати чи не треба, може?
Бо чи не здогадається Дашенька ваша, про що мова?
.
ЗЕВАД'ЯКА. Зараз гукну з тієї кімнати,
тільки Керече можу вам позвати (виходить).
.
ЯВА 8.
(Акпікетта сама).
.
АКПІКЕТТА.
Хвалити Бога, поки добре йде справа,
мою молитву прийн`яв він.
Зевад'яка, надивуватись я не годна,
дуже спокійний, дуже терплячий сьогодні.
Та й Керечетта моя, до Бічетти моєї подібно,
сподіваюся, не поведеться, як відьма.
Учора цього жевжика тим пропонувала,
а мене зустріли так зимно-зимно,
чи їм вуха позакладало?
То й жених з рук пішов, дістався не `їм він.
Що ж: наукою я їм віддячу
і той день собі щасливим позначу,
коли сварку двох сестер побачу.
.
ЯВА 9
(входять Зевад'яка, Керече; [Овад'яка підслуховує з-під канапи]).
.
АКПІКЕТТА. Керечетта, душе моя, що поробляєте?
Звісно, чом я до вас у таку спеку, гадаєте?
.
КЕРЕЧЕ.
Що маємо робить? Хай висліпить мене, сидим без діла
від спеки {просто-напросто} одуріли.
Що там у місті, що {бар}, що {йок}?
Певно, знаєте багато чуток-пліток.
.
АКПІКЕТТА.
Новин багато я чую:
те тут мені скажуть, се -- там.
Та де ще почую собі: "Вас любл`ю я"?
Від вас лиш, Керечетта.
Тот`ай, дружина
Ен`і Розпертого-Жиром,
дочечку народила.
Ще одна сваха наша,
Гечкей`та Смачна-Барашка,
аж два сватання на однім тижні зробила:
позавчора дочку Пашак`и Мошак`и Сар`у -
за онука Сим`ити Казан-Сердитий Даніела;
позавчора ж дочку По-Вінця-Налитого Елішак`и Афедр`у
за сина Ерона Ненадійного, Іманела.
Позавчорашні сватанн`я успішні
хай мене висліпить, дуже мене втішили.
Не вірите, помічаю.
Хай мене висліпить, таки вас переконаю...
Тепер про причину мого до вас приходу:
адже маєте дочечку так`ож ви.
Молодик у місті нашому перебува:
{аборзов`анни}, начитаний, розумна голова.
Зна, що в світі де робиться, в курсі всяких подій,
і мені трохи родич він, на шматочок малий.
.
ОВАД'ЯКА (під канапою, сам собі).
[Як то кажуть,] щойно хтось народився, лиш проклюнувсь з яйця --
може, вже комусь дядько дитина оця.
.
АКПІКЕТТА.
Прибулого дідусь дідусів
у-перших брат був моєї бабусі.
Типсиз син Моргая-аки Шомалак
без сватання звідси не поїде ніяк
(Керече радісно штовхає свого чоловіка).
АКПІКЕТТА.
Люблю я Девлет від душі всієї,
хай буде він ваш, поклала я.
Але ж -- скільки грошей дасте за нею?
Оце з'ясувать завітала я.
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Я згоден. Схвалюю. Гаразд.
Три тисячі посагу буде від нас.
І вам також триста, і ще -- обов'язково --
до весілля шмат тканини на плаття святкове.
.
КЕРЕЧЕ.
Хай висліпить мене, йду-поспішаю,
Дашеньці радість сповіщаю,
чи за нього піде, запитаю.
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Не треба. Ні в якому разі. Дарма.
Пусте!
Не вийшовши заміж, звікує сама.
Під`е!
Хто питає в дівчат? Ми вирішуєм! Ще й проситиме, ще й як під`е!
Все по батьковій волі буд`е!
(до Акпікетти)
То ви йдіть, молодика приведіть
і марудити цю справу скінчіть!
.
АКПІКЕТТА.
Ця річ нехай між нас залишиться однак,
щоб, серденьку, хтось не дізнавсь ніяк.
.
КЕРЕЧЕ.
І хай сестра моя також не зна,
а то примчить рознюхувать вона,
бо мріє теж дочку свою віддати.
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Та годі вже, створіння язикате!
Йди до {смотрін} сво`ю дочку готуй,
мармизу пудрою їм наквацюй,
вапна не жалій, густіше маж,
щоб приховати будь-який ґандж.
.
[ОВАД'ЯКА (під канапою, сам собі).
Оце ж бо весь він, Зевад'яка --
однаково йому, чи кінь, а чи дочка.]
.
(Керече виходить)
.
ЯВА 10щоб приховати будь-який ґандж.
.
[ОВАД'ЯКА (під канапою, сам собі).
Оце ж бо весь він, Зевад'яка --
однаково йому, чи кінь, а чи дочка.]
.
(Керече виходить)
.
.
АКПІКЕТТА.
Хай висліпить мене, оце я вмить
до вас доправлю жениха
й скінчиться справа нелегка.
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Так, прошу, цю виставу довершіть.
.
(Акпікетта виходить).
.
ЯВА 11
.
ЗЕВАД'ЯКА.
{Ей}, {баджанак}, рота вже розтули.
Виходь вже тепер і -- говори.
Годі, серденьку, корячитися, стан розігни.
Ну як, чи були справедливі мої слова?
Так мало бути, я певно відчував.
.
(Овад'яка вилазить з-під канапи)
.
ОВАД'ЯКА.
Уф, аж запарився, мокра голова.
Хай їм Бог посилає нещастя різні!
Хай і жениха й сваху земля в`ізьме!
Я не знаю, серденьку,
чи справу цю маю лишати так?
Що чинити теп`ер мені, скажи, баджанак?
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Насамперед, братику, так вчини:
задля куражу чарку хильни.
(Овад'яка [наливає чарку] горілки й п'є).
Ну, а тепер біжи в Салач`ик
і нехай скрипаль Османч`ик
усіх музик своїх збирає,
і на сьому годину я тут їх чекаю.
А від нього скачи додому вчвал,
кажи [жінці] й дочці, що я всіх вас на учту звав.
Тещу, звісно, також приведи,
до Хенекетти обов'язково зайди.
Усі приходьте до нас
на сьому годину якраз.
Дивися ж, не прохопися котрійсь із них,
що до нас має прийти жених.
А тепер ще одну собі налий,
нехай буде від неї дух твій міцний.
(Овад'яка [наливає й] п'є).
.
ОВАД'ЯКА.
Будь-ласка, кожне твоє слово виконаю,
[усім скажу, скрізь зайду],
твого слова слухатимусь дов`іку я
навіть до пекла з ним піду.
.
(Овад'яка бігом виходить).
.
ЯВА 12
(Зевад'яка сам)
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Добре...(пауза). Добре...(пауза)... Вже куди краще...(довша пауза).
Несподівано гулянку мушу готувати...(пауза)...
Звісно, жених не забудькуватий,
де більший посаг, міркує, як завше.
Молодикам сьогочасним
гроші потрібні, не дівчата.
Овад'ї день тому цей молодик слово дав,
що Седет любить або що подобається, сказав
і на гроші погодився, що батько запропонував,
а тепер до нашого хутору завітав.
А навіщо? місцевість оглянути планував
і, не впод`обавши краєвиду, натомість мої грошики вподоб`ав.
Добре, буде тобі багатство, буде тобі {пар`а},
[(робить "грошовий жест" двома пальцями, що природно
переходить у дулю)],
будеш знати, хто є на світі Зевад'я Зампара.
Керече, Девлет, поспішайте,
усе в домі прибирайте,
своє вбрання найкраще вдягайте!
.
(Керече з Девлет заходять)
.
ЯВА 13.
.
ЗЕВАД'ЯКА [(тимчасом продовжує розмірковувати про жениха, вже з усмішкою)].
[Певно], веселости йому не позичати.
Козак, молодик приємний.
Щасливий, хто є його другом чи братом.
[Мабуть,] цей молодик моє серце прив`ерне.
.
КЕРЕЧЕ (бачить у вікно, що жених зі свахою підходять).
Акпікетта моя, клянуся, таки рідкісна жінка.
Хай висліпить мене, вже йдуть вони.
{Даша}, нам із тобою треба тікати швидше,
бо що скажуть, побачивши нас у такому вбранні?
.
ДЕВЛЕТ.
{Ой, мамаша}, і лячно, й радісно мені;
{ну просто-напросто, с голови до ног} горю у вогні.
.
(Керече з Девлет бігцем виходять).
.
ЯВА 14
(входять Акпікетта й Шомалак).
.
ЗЕВАД'ЯКА.
{Хош ґельдиниз!
С прієздом, господін Типсиз!}
Оце несподіванка -- з вами отак зійтись!
.
ШОМАЛАК.
То дайте, батьку, вашу руку, щоб я її потис.
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Навіщо ж "батьку"? Батька вашого добре знав я колись.
Облиште, мій друже.
Батька вашого я знаю добре дуже.
Навіть родичі трохи ми з ним.
На подвір'ї зростали однім.
`Як радів потім він, коли десь мене бачив!..
Взагалі, він людина щедрої вдачі.
.
ШОМАЛАК.
{Как можно?} Батько мій -- чоловік грошовитий.
Найбіднішим завжди ладен дещицю вділити.
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Звісно, а ви самі яке діло маєте,
яке "купи-продай" провертаєте?
Добре знаю, у вас бізнес чималий нівроку.
.
ШОМАЛАК.
{Как можно?} Дві крамниці, два амбари,
кожне повне свого товару,
бізнес мій росте від року до року.
.
ЯВА 15
(Керече, Девлет, Акпікетта входять).
.
ЗЕВАД'ЯКА.
А от і прийшла наша {мадам}.
І наша {баришн`я} -- Д`аша.
.
ДЕВЛЕТ.
{Вчера я іх} бачила, {папаша}.
.
ЗЕВАД'ЯКА.
{Значіт}, Даша знайома вам?
.
ШОМАЛАК (наближаючись).
Шомалак Маркович Типсиз.
.
ДЕВЛЕТ.
{Дарья Зевадьєвн`а Зампар`а}.
.
АКПІКЕТТА.
Цнотлива, чесна, без поганих рис;
хай мене висліпить, завидна вам {пар`а}.
.
(Зевад'яка [з дружиною], залишивши жениха
з нареченою, лаштують обідній стіл, прикрашають усе хатнє
начиння).
.
ЯВА 16.
.
(Шомалак наближається до Девлет, [не знаючи, про що говорити]).
.
ШОМАЛАК.
{Ну-с, Дарья Зевадьєвна, как живьотє, как поживаєтє?
Ґдє і как врємя убіваєтє?
В садах, в тєатрах вєдь биваєтє?}
.
ДЕВЛЕТ (знічуючись).
{В саду ґуляю, в тєатрє нікогда}.
.
ШОМАЛАК.
{Как можно? нє может бить, но почєму?
А я хожу в тєатр всєгда.
Как можно? Повєрітє, {по-моєм`у}
в тєатр пойдьош, увідіш всєх
красівих баришень і дам;
услишиш разґовор і смєх.
Как можно, за тєатр отдам
вєсь капітал я свой і душу}.
.
ДЕВЛЕТ.
{А сєрдце?}
.
ШОМАЛАК.
{Как можно? [Сєрдце любит Вас одн`у уже].
Позвольтє руку Вашу.
І сєрдце і рука моя вот -- Ваша.
Позвольтє мнє назвать Вас Даша}.
.
ДЕВЛЕТ.
{Я позволяю, но что папаша
на это скажет Вам?}
.
ШОМАЛАК.
{Как можно? Даже мамаша
будєт рада моім словам}...
(Наближаючись до Зевад'яки, говорить).
У цій дівчині бачу я свою долю.
Прошу вас віддати за мене свою доню.
І на три тисячі {рублів} я згоден.
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Тож так, певно, покладено Богом.
Схвалюю охоче.
.
(молодий і молода радіють).
.
КЕРЕЧЕ (Зевад'яку смикаючи за полу).
Сказати вам хочу:
зі сватанням не зволікайте,
передовсім обручку вимагайте.
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Та не втече жених із рук наших.
Не квапся, не скачи учвал, коня не осідлавши.
Жених до нас прийшов -- наш неодмінно буде.
От зараз оце йду й повідомлю всюди.
.
КЕРЕЧЕ.
Та що ви робите?! О смерть! О горе!
Хто ж про таке завчасу всім говорить!
Хай висліпить мене, сказавши всім, дивіться,
ошуканим, невдалим тестем не лишіться.
.
(Шомалак і Девлет прогулюються, ведучи розмову)
.
ЯВА 17
(татарські скрипалі входять).
.
МУЗИКИ (разом).
Вечір вам добрий, Зевад'я,
пане господарю хороший.
.
КЕРЕЧЕ.
Що там? А, вже бачу `я:
скрипалі, що шукають гроші.
.
ОДИН З МУЗИК.
Оце прийшли до Керече, пані господині,
почувши, що у вас заручини мають бути нині.
Отож веселити ми вас завітали:
ви хотіли нас слухати, нам казали.
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Добре, все з'ясували, тепер починайте,
мелодію молодят грайте.
.
(скрипалі грають; Шомалак, задоволений, аплодує).
.
ЯВА 18
(Овад'яка вбігає).
.
ОВАД'ЯКА (тонким дитячим голосом).
Добр`ивечір, {вєчєр добрий}.
Усіх благ цьому дому.
І мене, господарю, в господі вітай,
{димпилдай}.
.
ЗЕВАД'ЯКА (задоволено).
А тебе, дитя моє, хто кликав?
.
ОВАД'ЯКА.
Сам прийшов, як і сл`ід було.
.
(Шомалак розгублено починає бігати по кімнаті; його бажання --
втекти з цього дому, однак Овад'яка й Зевад'яка, всівшися на
порозі, не пускають його надвір).
.
ЯВА 19
(входить Серепе).
.
СЕРЕПЕ.
Уф, знесилилася, втомилася йти,
мушу сили тепер берегти.
За старих часів не бувало такої втоми.
.
ДЕВЛЕТ (беручи бабусину руку).
Дайте мені {ваш платок, бабушка, будьтє, как дома}.
.
ШОМАЛАК (наблизившися до Зевад'ї).
{Как можно}. Пропустіть надвір.
Маю одну потребу.
.
ЗЕВАД'ЯКА.
{Как можно, нічєво}, цей дім
хай буде двором для тебе.
.
ЯВА 20
(входять Хенекетта і Біче).
.
(одночасно)
ХЕНЕКЕТТА.
Що поробляєш, Керече.
БІЧЕ.
Що поробляєш, сестро мила.
.
(впізнавши Шомалака).
БІЧЕ.
А це як розуміти ще?
ХЕНЕКЕТТА.
Це Шомалак чи око помилилось?
.
ЯВА 21
(Седет входить, наспівуючи).
.
СЕДЕТ.
...{Стоялі ми на бєрєґу Нєви}...
(побачивши Шомалака)
{Шомалак Марковіч, это Ви?}
.
ШОМАЛАК.
{Как можно? Это нє я...
Как можно? Ґдє {шлапа} моя...}
.
ХЕНЕКЕТТА.
Що це за витівки, Шомалаку?
.
АКПІКЕТТА.
Шомалак буде наш, сумнівів ніяких.
.
ХЕНЕКЕТТА.
Справа першою мо`я нав'язалась.
.
АКПІКЕТТА. Молодого я засватала оце зараз.
.
(дві свахи чубляться).
.
(одночасно)
ЗЕВАД'ЯКА.
Керече, Дашенька, Акпікетта...
ОВАД'ЯКА.
Біче, Сашенька, Хенекетта...
ЗЕВАД'ЯКА, ОВАД'ЯКА (разом).
За діло беріться, не баріться!
.
ЗЕВАД'ЯКА.
Хапай за руку, Даша!
ОВАД'ЯКА.
Хапай за руку, Саша!
([жінки й дівчата] всі разом ганяються за Шомалаком,
штовхаються й кричать на різні голоси).
.
СЕРЕПЕ.
За старих часів
не було женихів
таких безсоромних.
У минулі дні
не ходили одразу вони
до одного й до другого дому.
.
ДЕВЛЕТ.
{Шомалак Марковіч}.
.
СЕДЕТ.
{Шомалак Марковіч}.
.
ХЕНЕКЕТТА.
Шомалак.
.
АКПІКЕТТА. Шомалак.
.
БІЧЕ.
Шомалак.
.
КЕРЕЧЕ.
Шомалак.
.
ШОМАЛАК (розгублено).
{Как можно, как можно}...
.
ОВАД'ЯКА (розсміявшися).
Ось і те, Зевад'я, що Іса`я-пророк
казав про жінок:
чоловіків буде `обмаль,
сім жінок разом одного схоплять...
[(перервавшися, повторює)
Сім жінок...
(вражений, починає лічити, загинаючи пальці).
Сашенька, Дашенька,
Хенекетта, Акпікетта,
Біче, Керече.
І теща ще.
Сім за одним!
Таки сім!]
.
(Розреготавшися, відкидається назад і падає на спину. Шомалак, побачивши це, перестрибує через нього й тікає. {Його капелюх залишається в кімнаті, а зняті за звичаєм при вході черевики -- біля дверей. Седет бере
капелюх, а Девлет підбирає черевики).
.
[(Седет і Девлет дивляться спочатку на свої "трофеї", потім одна на одну).
.
ДЕВЛЕТ.
Хвіст.
.
СЕДЕТ.
І вухо.
.
ДЕВЛЕТ.
Усе, як уві сні, слухай...].
.
ОВАД'ЯКА.
Уф, від сміху не маю сил.
Таки настали останні часи.
Грай, музико Османе, танцюють усі...
.
Овад'яка й Зевад'яка починають гулянку, скрипалі грають і завіса спадає. [Чути спів]).
.
[Чути спів]
Чотирьох кутів Чорноводдя, вай,
горище, {димпилдай}.
